Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

виковувати

Виковувати, -вую, -єш, сов. в. викувати, -кую, -єш, гл. Выковывать, выковать. З того заліза він викував плуга. Грин. ІІ. 73. Чого Бог не дасть, того і коваль не викує. Ном. № 4284. 2) Кричать, прокричать (о кукушкѣ). Що викувала вже зозуля, — проживай, а більше — шкода у що й бажаєш. Г. Арт. (О. 1861. III. 112).
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 1, ст. 163.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКОВУВАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ВИКОВУВАТИ"
Валашати, -шаю, -єш, гл. 1) Оскоплять, выхолощивать. Чабани заходжують валашать ягнячі баранчики. О. 1862. V. Кух. 33. 2) Обрѣзывать концы ботвы арбузовъ, чтобы она разросталась въ ширину. Кавуни валашають. Лебед. у.
Дзудзури́ха, -хи, ж. = Джиджуруха. МВ. (КС. 1902. X. 147).
Зумати, -маю, -єш, гл. Сойти съ ума. Вх. Зн. 22.
Киса, -си, ж. 1) Мѣшокъ, кошелекъ, мошна. В кого віл та коса, в того й грошей киса. Ном. № 10207. За кису світ увесь не мирить. Г. Барв. 448. 2) Веревочный мѣшокъ. Чуб. VI. 403.
Лампаш, -ша, м. = ліхтарня 1. Вх. Уг. 249.
Мину́тний, -а, -е. Минутный. К. Гр. Кв. XVIII.
Понацілюватися, -люємося, -єтеся, гл. Прицѣлиться (о многихъ).  
Просолювати, -люю, -єш, сов. в. просолити, -лю́, -лиш, гл. Просаливать, просолить.
Упісятися, -сяюся, -єшся, гл. Умочиться. Бігає, як упісяна миша. Ном. № 13649. Не жартуй з вогнем, бо впісяєшся. Ном. № 9278.
Шадровий, -а, -е. Съ трещинами. Угор.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ВИКОВУВАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.