Виїдати, -даю, -єш, сов. в. виїсти, -їм, -їси, гл.
1) Выѣдать, выѣсть. Поки сонце зійде, роса очі виїсть.
2) Съѣдать, съѣсть все, всѣхъ. Їх би такого росплодилось, що й світу б не було, як би їх грім не бив та вовки не виїдали. Хліб... сарана виїла. Когда говорится о ѣдѣ людей, то виїсти употребляется только въ приложеніи къ жидкой пищѣ: Виїв миску борщу, поїв усі пироги, та й буде з мене.
Виковтати, -таю, -єш, гл. Выдолбить, выклевать (углубленіе).
Гичечка, -ки, ж. Ум. отъ гичка.
Гу́сячий, -а, -е. Гусиный, гусячій. Беруть кістку з гусячого крила.
Зази́в, -ву, м. Зазывъ, приглашеніе.
Кабан, -на, м. Кабанъ; вепрь. Не бурли, як кабан у кориті. Ум. кабанець, кабанча, кабанчик. Ув. кабанюга.
Пазілки, па́золки, -ків, м. мн. Зола, выбрасываемая послѣ бученья. Василева шати саме пазолки з хати виносила та й дивиться, де б той попіл викинути.
Повшонок, -нка, м. Маленькій мальчикъ.
Сікавиця, -ці, ж. Рыба: Cobitis taenia.
Успішати, -шаю, -єш, гл. Спѣшить, торопиться. А там за горами брала дівка льон; вона брала, додому вспішала, додому втішала — боялася вовка.