Вивідувати, -дую, -єш, сов. в. вивідати, -даю, -єш, гл. Разузнавать, разузнать, вывѣдывать, вывѣдать. Стали ся в нього вивідувати: ой брате, брате, що там слихати? Также и кого вивідувати. Разспрашивать у кого. Сталися його вивідувати: «Що там доброго в Уграх слихати?» — ума. Стараться узнать образъ мыслей. О, се такий пан, що мабуть ума вивідує.
Височиня, -ні, ж. Высота. Як небесна височина, так морська глибина.
Забитни́й, -а́, -е́ О пути, дорогѣ: занесенный снѣгомъ. Дорога забитна... снігу валява.
Паніти, -ні́ю, -єш, гл. Дѣлаться бариномъ. Він не паніє. Станьмо ж, Ясю, попереду панами, а потім уже будемо паніти.
Подертися, -ру́ся, -решся, гл.
1) Порваться, изорваться. Ой як лиштва подереться, пишання минеться.
2) Исцарапать другъ друга. Подерлися, як пес з котом.
Поназнавати, -наю́, -єш, гл. То-же, что и назнати, но во множествѣ.
Попухнути, -немо, -нете, гл. Опухнуть. Попухли ноги. Він зовсім хворий, в його волосся попухло, — насмѣшка надъ здоровымъ, жалующимся на болѣзнь.
Постановляти, -ля́ю, -єш, сов. в. постановити, -влю́, -виш, гл.
1) Ставить, поставить. Постановив їх (воли) серед двора до ясел. Пушку сироту упереду постановляв. І рідня, і діти єсть у його, а нікому хрест постановити. Постановили салдата на кватирю.
2) Истрачивать, истратить. Що придбали ми, — усе за тебе постановили.
3) Постановлять, постановить, сдѣлать постановленіе. Постановила я собі покинути удову бабусю. Старий пацюк кричить, закон постановить.
4) Людьми постановити. Сдѣлать человѣкомъ. Час тебе оженити, людьми постановити.
Торгувати, -гую, -єш, гл. Торговать. торгувати лихом. Бѣдствовать, жить въ нуждѣ.
Циб! меж., выражающее широкое шаганіе или перешагиваніе черезъ что либо. Але тільки москалі в коршму увігнались, — їден циб через вікно, другого вхопили.
