Буркувати, -ку́ю, -єш, гл.
1) Мостить (камнемъ). Зробив.... бурковану дорогу.
2) Ворковать. На калині зозуля, вона не кує — буркує.
Воробня, -ні, ж. соб. Воробьи.
Жи́вжик, -ка, м. = жевжик.
Надаре́мний, -а, -е. Напрасный, тщетный. Без твого призначення надаремна туга, сама даєш, вибіраєш, ах нелюба друга!
Напи́лювати I, -люю, -єш, сов. в. напили́ти, -лю́, -лиш, гл. Пылить, напылить.
Опазолитися, -люся, -лишся, гл. Обвариться щелокомъ.
Рескаль, -ля, м. = рискаль. Як сотворив Бог Адама, то дав йому рескаль: копай, каже, землю та й користуйся.
Терем, -му, м. Теремъ. Дивиться, — такі тереми стоять гарні та високі на улицю вікнами. Ой там на горі в новім теремі, там рано засвічено. Ум. теремець, теремок.
Терпкість, -кости, ж. Терпкость.
Шевський, -а, -е. 1) Сапожничій. Нашії чоботи, шевської роботи. шевська смола. Варъ. Прилип до мене, як шевська смола до чобота.
