попити I
Попити I, -плю, -пиш, гл. = попувати. Навчит біда попити, коли нема що в губу вложити.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 328.
Том 3, ст. 328.