Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

попихати

Попихати, -ха́ю, -єш, гл. 1) Толкать, подталкивать. Став дід києм попихати. Грин. III. 340. 2) Помыкать кѣмъ. Хто для всіх був попихачем, тепер став другим попихати. Св. Л. 135. На кого ти тіх діток покидала? Та хто їх буде доглядать? Та їх будуть чужі діти попихать. Св. Л. 221.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 328.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПИХАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОПИХАТИ"
Вигоріти Cм. вигоряти.
Грязи́ти, -жу́, -зи́ш, гл. Грязнить. Аф.
Гущ, -щі, ж. = Гуща 2. Вх. Лем. 406.
Досо́вдати, -даю, -єш, гл. = досовкатися.
Ду́шенька, ду́шечка, -ки, ж. Ум. отъ душа.  
Закрепи́ти, -плю́, -пиѣш, гл. = закріпити.
Купільник, -ка, м. Ванна. Вх. Зн. 30.
Навдьо́ри нар. = навдери. Бач, — добра: матір покинула, а сама навдьори. Мир. Пов. II. 90.
Осуружитися Cм. осоружитися.
Тіпака, -ки, ж. Ударъ. По потилиці тіпака. КС. 1887. VI. 469.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОПИХАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.