Доци́катися, -каюся, -єшся, гл. Договориться ци (зовъ козы). Употреблено въ вертепной драмѣ въ слѣд. сценѣ: Клим: Ци-ци! Коза: Меее! Клим: Ци-ци! Козо: Меее! Прячется подъ Иродовъ тронъ. Клим: Отеж доцикався! й козу загубив.
Ласкавець, -вця, м.
1) Любовникъ (въ пѣснѣ). Тіло несуть, коня ведуть, кінь головку клонить, за ним іде чорнявая, білі ручки ломить... Ввесь світ сходить, та не найде такого ласкавця.
2) Милостивець, благодѣтель.
3) Раст. Bupleurum rotundifolium.
Нагари́кати, -каю, -єш, гл. Наворчать.
Обцінка, -ки, ж. Оцѣнка. Тому млинові ми обцінки ніякої не робили, а так прямо написав писарь, що він стоїть буть би то сімсот рублів.
Проживати, -ва́ю, -єш, сов. в. прожити, -живу, -веш, (-жию, -єш), гл. Проживать, прожить, жить. Горе нам, горювання, — як нам проживати? Дай же тобі, Боже, в щастю прожити. Із своєю дружиною в світі прожию. Проживай, моя ясочко, веселою.
Пуговиця, -ці, ж. Родъ мѣдной пуговицы съ ушкомъ; такія пуговицы употребляются для украшенія кожаныхъ сумокъ (табівок).
Сінянки, -нок, ж. мн. Рѣшетки, употребляемыя при перевозкѣ сѣна.
Цегельницький, -а, -е. Принадлежащій, свойственный кирпичному мастеру.
Шарувати, -ру́ю, -єш, гл.
1) Моя, тереть (мочалкой и пр.).
2) = прашувати. Пішов шарувати буряки.
Шкаметник, -ка, м. Крадущій куски необработаннаго сукна (Cм. шкаметка); вообще воръ.
