А! меж. А, ахъ! А, яке лихо! Впрочемъ, чаще употребляется ой!
Вучень, -чня, м. = учень.
Дообі́дній, -я, -є. Бывающій до обѣда. Дообідня година.
Освінути, -ну́, -не́ш пр. освів, освіла,, гл.
1) Разсвѣтъ, начаться разсвѣту. Тут будемо ночувати, дочко, а завтра, як Бог освіне, поїдемо дальш у дорогу.
2) Встать, находиться при разсвѣтѣ, освѣтиться. Осмеркла у батенька, а освіла у свекорка. Рано встав, — на порозі освів (иронія). Берегом, берегом (гілка) Дуная приплила, у Марині на столі освіла. На завтра бодайсь не освів! Пожеланіе не увидѣть свѣта завтрашняго дня, т. е. пожеланіе смерти.
3) Выздоровѣть. Був слабий — тепер мало освів.
Плутати, -таю, -єш, гл.
1) Путать.
2) Путать, сбивчиво разсказывать.
Погустіти, -тію, -єш, гл. Сгуститься.
Помуляти, -ляю, -єш, гл. = помулити 2. Аж плечі помуляв віровкою.
П'ятра, -тер, с. мн. = п'ятрини.
Скрушуватися, -шуюся, -єшся, сов. в. скрутитися, -шуся, -шишся, гл. Сокрушаться, сокрушиться. Глянь на Бога, чи у тебе руки зведуться на мене, на таку стару женщину? Може й у тебе матка є стара?» Йому серце скрутилось, він і пустив.
Цапки, цапком, нар. На дыбы, на заднія ноги. Кінь став цапки. Цапком став.
