Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понависати

Понависати, -са́ю, -єш, гл. 1) Нависнуть (во множествѣ). Сіно дощовою водою понесло, так воно на плотах понависало. Зміев. у. 2) Быть завѣшену, закрыть чѣмъ либо нависшимъ. Та вже тая доріженька терном заросла, терном заросла, пилом припала, червоною та калиною понависала. Чуб. V. 752. Cм. позависати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 301.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНАВИСАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНАВИСАТИ"
Багаччий, -а, -е. = багатший. Зробився ще багаччим од брата. Чуб. І. 217. Багачча од північної українська природа. Левиц. Пов. 5.
Вибухатися, -хаюся, -єшся, гл. Сильно вырости. Дивись, яка вибутилась: уже й батька переросла. Харьк. у. Слов. Д. Эварн.
Ганьбливо нар. = ганебно.
Гру́к меж. и пр. = Грюк и пр.
За́сідок, -дку, м., Яйцо, пролежавшее нѣкоторое время подъ насѣдкой.
Поперник, -ка м., поперниця, -ці,, ж. Поперечница. Вх. Лем. 454.
Пухай, -хая, м. Чучело, пугало. Чуб. VII. 576.
Трубонька, трубочка, -ки, ж. Ум. отъ труба.
Тюжити, -жу, -жиш, гл. 1) Бить, колотить. Тюжать її молоду що-дня. О. 1862. VI. 29. Як попав же його батько в руки, як почав тюжити! Тюжив, тюжив — поки аж проситись почав. Новомоск. у. 2) Ругать. А й лаються ж!... Боже мій! Так і тюжать, так і тюжать один одного. О. 1862. VI. 42. 3) Литься, идти (о дождѣ). А на дворі дощ тюжить такий як із відра. Новомоск. у.
Ужик, -ка, м. Ум. отъ уж.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОНАВИСАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.