Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понависати

Понависати, -са́ю, -єш, гл. 1) Нависнуть (во множествѣ). Сіно дощовою водою понесло, так воно на плотах понависало. Зміев. у. 2) Быть завѣшену, закрыть чѣмъ либо нависшимъ. Та вже тая доріженька терном заросла, терном заросла, пилом припала, червоною та калиною понависала. Чуб. V. 752. Cм. позависати.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 301.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНАВИСАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНАВИСАТИ"
Досажда́ти, -да́ю, -єш, сов. в. досади́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Досаждать, досадить. Скільки ворогів запеклих мені досаждають. К. Псал. 4. «Так чим же я вам досадив?» ягнятко, плачучи, питає. Гліб. 34.
Жердя I, -ді, ж. Жердь.
Затрю́хати, -хаю, -єш, гл. Побѣжать мелкой рысцой.
Мідня́к, -ка́, м. = мідень. Черк. у.
Повнява, -ви, ж. = повня 1, 2. У повняві дізнає недостатку, всі злигодні подіймуться на його. К. Іов. 44.
Позапрацьовувати, -вуємо, -єте, гл. Заработать (о многихъ).
Столувати, -лую, -єш, гл.стіл — з ким. Ѣсть съ кѣмъ за однимъ столомъ. Ти зо мною, негарною, ти стіл столуєш, а з чужою, хорошою, ти ніч ночуєш. Грин. ІІІ. 344.
Украяти, -раю, -єш, гл. 1) Отрѣзать. Дружба ножа не має, нам хліба не вкрає. О. 1862. IV. 6. Я вкраяв би свого живого серця. К. ЦН. 291. 2) Откроить, отрѣзать.
Унаслідувати, -дую, -єш, гл. Унаслѣдовать. Кого Бог благословляє, унаслідує той землю. К. Псал. 88.
Швидкома нар. На скорую руку.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОНАВИСАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.