Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

понавчати

Понавчати, -ча́ю, -єш, гл. Научить (многихъ или многому). Він і сам читати вміє і дітей усіх понавчав. Пирят. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 302.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНАВЧАТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПОНАВЧАТИ"
Відлютувати, -ту́ю, -єш, гл. 1) Перезлиться. 2) Отпаять.
Густи́ти, гущу́, -сти́ш, гл. Сгущать, дѣлать гуще, плотнѣе. Вх. Лем. 406.
Дружби́ненько, -ка, м. Ум. отъ дружба.
Незабудь, -ді, ж. 1) На незабудь. На память. 2) Раст. Myosotis palustris. Вх. Пч. І. 11.
Пестун, -на, м. Баловень; нѣженка. Ум. пестуне́ць, пестунчик.
Риб'яний, -а́, -е́ Рыбій. Риб'яний жир. Черк. у.
Роскид, -ду, м. Разбрось. сіяти в розкид. Сѣять разбросомъ, въ разбрось.
Січень, -чня, м. Январь.
Сповідник, -ка, м. Исповѣдующій. Воно й сповідники оті у Київі грошей дуже багато мають, бо скільки людей висповіда. Канев. у.
Тирвовий, -а, -е. Относящійся къ тирву. Шух. I. 225.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПОНАВЧАТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.