Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

прикорень

Прикорень, -рня, м. 1) Часть ствола у корня, пень. АД. І. 138. 2) = прикол. Боли держить на прикорні. Полт. г. Порося з прикорнем утекло. Полт. г.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 3, ст. 420.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИКОРЕНЬ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ПРИКОРЕНЬ"
Багатшати, -шаю, -єш, гл. = Багатіти.
Горови́тий, -а, -е. Гористый. Вх. Зн. 12.
Ґрулина, -ни, ж. = Ґрулянка. Вх. Уг. 235.
Зітха́ння, -ня, с. Вздохъ. Не хлібом я, зітханнями годуюсь. К. Іов. 9.
Науверти нар. Обиняками. Угор.
Повистріпуватися, -пуюся, -єшся, гл. О ткани: обстрепаться (во многихъ мѣстахъ).
Попідлизуватися, -зуємося, -єтеся, гл. Подольститься (о многихъ). Вони попідлизувалися до хазяйки, так їм і добре, а як я не вмію підлизуватися, так мене й гризуть усі. Харьк.
Порубати, -ба́ю, -єш, гл. 1) Изрубить. ЗОЮР. І. 167. Хведора Безрідного, отамана курінного постріляли, порубали. АД. І. 248. 2) Изранить клыками (о дикихъ свиньяхъ). Неповалений на місті кнур кидається на дим і своїми здоровенними иклами порубав пластуна, як не вспів схибитись. О. 1862. II. 63.
Похваткий, -а́, -е́ Скорый, быстрый. Похваткий кінь. Н. Вол. у.
Стіночка, -ки, ж. Ум. отъ стіна.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ПРИКОРЕНЬ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.