Гнівно нар.
1) Гнѣвно, сердито. Він гнівно тянув на його.
2) Обидно, непріятно. Може, кому гнівно, добродію, що я кажу? Ум. гнівненько. Та годи, доненько, всім зарівненько, щоб не було гнівненько.
Ґоспода́рити, -рю, -риш, гл. = Господарити.
Доко́чуватися, -чуюся, -єшся, сов. в. докоти́тися, -чу́ся, -тишся, гл. Докатываться, докатиться, прикатываться, прикатиться. Не докотившись, застигали сльози.
Ло́но, -на и ло́ньо, -ня, с. Лоно; грудь. Молодиця молодая щось до лоня пригортає. Харцизники! вони в заклад від лоня беруть дітей у матері вдовиці.
Мульки́й, -а́, -е́ Жесткій, давящій, жмущій, мозоля тій.
Одо.. Кромѣ находящихся здѣсь словъ смотри еще отъ відо... до відотіль.
П'яненний, -а, -е. Сильно пьяный. Молодий Петро п'яненний мжить.
Татошник, -ка, м. Раст. Ranunculus Cassubicus L.
Удосвіта нар. На разсвѣтѣ, до разсвѣта. Удосвіта встав я, темно ще на дворі; де-не-де по хатах ясне світло сяє.
Шпоня, -ні, ж.
1) Шипъ въ деревянномъ столбѣ.
2) Коготь хищной птицы.
