Кілок, -лка, м.
1) Колышекъ.
2) Колъ въ плетнѣ. На перелазі, вхопившись руками за два кілки, з'явилась, як з землі виросла, Ганна.
2) Деревянный гвоздь. Гива тим червива, що кілками з неї Христа мучили.
4) Вѣшалка въ видѣ колышка, вбиваемаго въ стѣну. До півдня буде вбіратись та начіпляє на себе всього... як на кілок у коморі.
5) Въ дверяхъ крестьянскихъ построекъ: ручка въ видѣ колышка, за которую берутся при отворяніи дверей.
6) Колышекъ, вкладываемый у запора вмѣсто замка. Пивниця на колку.
7) = заніз (у ярмі).
8) Одинъ изъ двухъ деревянныхъ шиповъ, которыми прикрѣпленъ къ оси задній насад крестьянской повозки. Ум. кіло́чок.
Лелі́я, -лії, ж. Лилія. Насіяла миленькая білої лелії. Ой як же ти процвітаєш, як в саду лелія. Ум. лелієнька. Сестро ж моя, лелієнько біла!
Намі́тити Cм. намічувати.
Під 1, по́ду, м. 1) Низъ, низменное мѣсто, западина. Перепелиця сіла на, поду. 2) Основаніе, мѣсто для основанія чего либо, напр. стога, печи и пр. Поди під стіжки. 3) Возвышеніе, подмостки, напр. возвышеніе въ мельницѣ, гдѣ находятся жернова. Часто во мн. ч. У клуні пшениця на подах була. 4) Неподвижное основаніе вѣтряной мельницы. 5) = горище. Ум. підок.
Покидище, -ща, с. = покидько, покидька. Чия вона? — Ет, чия там! — покидище.
Рябісінький, -а, -е. Совершенно пестрый, совершенно рябый.
Сквар, -ру, м. Жаръ, зной. Cм. шквара.
Сокуплювати, -плюю, -єш, сов. в. сокупити, -плю, -пиш, гл. Соединять, соединить. Нехай се святе яблуко наші душі освятить і сокупить.
Спотикайло, -ла, м. 1) Спотыкающійся. 2) = спотикач. Варенуха, спотикайло, сахарна палянка.
Уректи, -ся. Cм. урікати, -ся.
