Голомозина, -ни, ж. Лысина, плѣшь.
Заво́зити, -жу, -зиш, сов. в. завезти́, -зу, -зе́ш, гл. 1) Завозить, завезти куда нибудь далеко. Чоловіче мій, дружино моя! завіз ти мене, де роду нема, де роду нема, та все чужина. Він не хотів його убивать, да завіз його в ліс. Почали дорікати Колумбові, що завіз їх ка-зна куди. Ком. І. 54. 2) Привозить, привезти. Степом їду, — степ широкий, дорога смутненька, — завези мене, сивий коню, де моя миленька. 3) Ввозить, ввезти во внутрь чего-либо. Завези воза в возівню. 4) Доставлять, доставить, завозить, завезти что по пути. Із Одеси преславної завезли чуму.
Помертися, мру́ся, мрешся, гл. = померти. Да як же моя головонька помреться, до тогді тобі все гуляння минеться.
Просиджувати, -джую, -єш, сов. в. просидіти, -джу, -диш, гл. Просиживать, просидѣть.
Станля, -лі, ж. = стайня? Продай сестру Оленочку за коники воронії, за сідла серебнії, за уздила шовковії і за станлі золотії.
Татунь, -ня, м. ласк. отъ тато. Ум. татунцьо.
Тяжко нар.
1) Тяжело, трудно. Тяжко нести, а жаль покидати. Тяжко-важко заспіває, як Січ руйнували. Тяжко, тяжко мені тебе додому одправляти.
2) Очень. Тяжко боюсь матері. Тяжко поганий. Тяжко заплакав. Тяжко зажурився. Голова тяжко болить. Ум. тяженько. На серці тяженько.
Уважатися, -жаюся, -єшся, сов. в. уважитися, -жуся, -жишся, гл.
1) Приниматься, приняться во вниманіе, быть принятымъ во вниманіе. Хоч і невлюбима вона була, так нелюб'є забулося — лиха боля тільки на той час уважилася. .
2) — за що. Считаться чѣмъ.
Узнавати, -наю, -єш, сов. в. узнати, -наю, -єш, гл. Узнавать, узнать. А дід та баба взнали, що лисичка яблучка їла.
Чіпа меж. Прочь, вонъ! (Преимущ. на собаку). Чіпа, чіпа в солому спати.
