Вивождати, -ждаю, -єш, гл. = виводити. Дуків сребраників за лоб брали, із-за стола, наче волів, вивождали.
Вовняний, -а, -е. Шерстяной.
За́рва, -ви, ж. Обрывъ, глыба земли.
Квакати, -каю, -єш, гл.
1) Квакать (о лягушкѣ). Сіла жаба та й квакає.
2) — ква́чу, ква́чеш. Крякать (объ уткѣ). Заріж, сину, качурину, — нехай кача́ ква́че.
3) Говорить (выраженіе презрительное). Годі, годі, квакати! — кажуть кармазини. — Побачимо ось, чия візьме.
Кибалиця, -ці, ж. = кибалка. Дівки вінки погубили, молодиці кибалиці.
Кликотіти, -кочу, -чеш, гл. = клекотіти.
Нива, -ви, ж. Вспаханное поле. Орися ж ти, моя ниво, долом та горою, та засійся, чорна ниво, волею ясною. Ум. нивка, нивонька. Ой ми нивку виорем, виорем, й а ми просо засієм, засієм.
Нічниця, -ці, ж.
1) Родъ большой удочки, которая ставится на ночь.
2) Одинъ изъ злыхъ духовъ (по вѣрованіямъ гуцуловъ).
3) мн. Безсонница. Нічниці напали, та казав би ніч, дві, а то ось тиждень вже затого буде.
Позволитися, -люся, -лишся, гл. Испросить, получить позволеніе. Хлопці молодії, може погуляти которому хочеться, до дівчат кортить, — нехай же піде котрий без відома, що не позволиться у Палія, то вже й не вернеться.
Шіпавий, -а, -е. = шолудивий.
