Де́рбати, -баю, -єш, гл. Снимать дернъ.
Дріму́чий, -а, -е. Объятый дремотой, дремлющій. Тихенько дрімучий Прут далі тече.
Душа́, -ші́, ж. 1) Душа. Тіло потішається, як чоловік зап'є, а душа погибає. Чує щось душа, та мені не каже. Люблю як душу. бо́гу ду́шу відда́ти. Умереть, отдать Богу душу. За час, за годину милосердному Богу душу оддав. з душі́. Искренно. Ой чорнявую з душі люблю, — на біляву залицяюся. сам душе́ю. Одинъ-одинешенекъ. Лежала собі сама душею. чого́ душа́ забажа́є. Чего бы ни захотѣлось, — все. по душі́ дзвони́ти. Звонить по мертвомъ. 2) Человѣкъ, душа. Забере з собою приятелів душ тридцять або й сорок, да й іде з ними в Київ бенкетувати. Йому треба над п'ятьма душми буть ураз, то тепер йому ніколи. Вони у дві душі робили. 3) Въ скрипкѣ: душка, подставка внутри, распорка. Здоров, скрипалю! — Здоров, чорте! — Ну, давай душу! — А скрипаль трісь об дуба скрипку, та й дав чортові душу з скрипки. 4) Мѣсто внизу горла спереди. Не застебнулась до шиї, мені й надуло в душу. 5) Опухоль на шеѣ. 6) — тата́рська. пт. Чайка. Ум. ду́шка, ду́шенька, ду́шечка, ду́шенятко, душеня́точко, души́ця. Кромѣ послѣдняґо слова, употребляются преимущественно какъ ласкательныя имена для любимыхъ, дорогихъ людей. Ой кріп та ромен та петрушечка.... кучерявий Іван, моя душечка.
Карання, -ня, с. Наказаніе. Не боже карання, своє дуровання.
Кахикати, -ка́ю, -єш с. в. кахикнути, -кну, -неш, гл. Кашлять, кашлянуть. Кахикав писарь, кахикав, покручував уси. Раз кахикнула, — трьох ляшків прикликнула; вдруге кахикну, — п'ятьох прикликну.
Кужмарки, -рок, мн. = кузьмірки.
Слободно нар. Свободно. Ум. слободне́нько, слободнесенько.
Соборувати, -рую, -єш, гл. Соборовать. Шось йому дуже погано, сьогодня вже запричащали й соборували.
Тирч, -ча, м. пт. Turdus viscivorus, желтоносый дроздъ.
Угнати 2, -ся. Cм. уганяти, -ся.
