Гу́ркіт, -коту, м. Стукъ, грохоть. У млині такі гуркоти, туркоти, що не дай Господи.
Доли́нний, доли́новий, -а, -е. Относящійся къ долинѣ.
Жерсти́на, -ни, ж. Листь жести. Ум. жерсти́нка.
З'ї́жа, -жі, ж. Ѣда, потребленіе, съѣденіе. На з'їжу чимало дечого купили. Да там з'їжі, Господи! таки ж п'ять душ прогодуй що дня.
Курча, -чати, с.
1) Цыпленокъ. 3 курчатами квочка... кублилась у моркві. В запалі налетів на Мага, як на мале курча шулік. ходить, як курчата погубив. Имѣетъ растерянный видъ.
2) мн. курчата. Трещины въ кожѣ на рукахъ и ногахъ отъ холода и вѣтра. Ум. курчатко, курчаточко. Ой висиділа квочка четверо курчаток. Уже яєчко наклюнулось, то й курчатко незабаром вилупиться.
Липка́чий, -а, -е. = липковатий. Липкача роля.
Поперебуватися, -ва́ємося, -єтеся, гл. Перемѣнить обувь (о многихъ).
Поскубтися, -бемо́ся, -бете́ся, гл. Потаскать другъ друга за волосы (о многихъ). Нема його й на світі, як із своєю ріднею, з мужиком: чи поскубтись, чи побиться, чи й помириться, то все воно, таки сказано, свій брат.
Посовиніти, -ні́ю, -єш, гл. Побыть въ полубезсознательномъ состояніи, въ опьяненіи. Сидить Петро дуже п'яний, держить у руці десятку, а Іван як ухопить її та й хода. — Що ж йому на те Петро сказав? — Аж нічогісінько: посидів ще трохи, посовинів-посовинів та й пішов собі з шинку.
Теплість, -лости, ж. Теплота.