Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звідня
звідомлення
звідси
звідтам
звідувати
звідуватися
звідукіль
звідусіль
звідци
звізда
звіздарь
звіздатий
звіздовий
звіздочка
звіздяненький
звіздяний
звій
звіку
звікувати
звіл
звільжити
звільна
звін
звінка
звінок
звіночки
звінуватися
звінчати
звінчатися
звір I
звір II
звірак
звірик
звірина
звіринець
звіриний
звіринка
звірити
звірівник
звірість
звіркувати
звіркуватий
звірний
звірник
звірно
звірня
звірок
звірокруг
звірота
звірря
звірчувати
звірювання
звірюватий
звірюка
звіря
звіряка
звіряти
звірятися
звірячий
звісен
звісити
звісний
звісно
звістити
звіститися
звістка
звість
звітати
звітатися
звітки
звіток
звітріти
звітти
звітци
звічний
звішати
звішувати
звішуватися
звіщати
звіювати
звіяшки
звладати
звогнитися
зводи
зводини
зводитель
зводити
зводитися
зводник
зводніти
звожай
звоздик
звозити
звозитися
зволення
зволити
зволікати
зволікатися
зволок
зволокти
зволочити
зволяти
зволятися
звомпити
звонець
звоник
звонки
звонок
звоночок
звонпити
звонтпити
зворот
зворота
зворочати
зворухнути
зворухнутися
зворушити
зворушитися
звохчіти
звоювати
Ведмедик, -ка, м. 1) Ум. отъ ведмідь. Рудч. Ск. II. 3. 2) Насѣк. медвѣдка, grillotalpa vulgaris. 3) Родъ хмѣльнаго напитка. 4) Наливное колесо въ мельницѣ.
Грабки́, -кі́в, м. мн. 1) Родъ длиннозубыхъ граблей, прикрѣпляемыхъ къ косѣ (когда косятъ хлѣбъ). Косити́ на грабки́. Косить косой съ такими граблями. 2)св. Івана. Раст. Geranium sylvaticum. Вх. Пч. I. 10.
Гуся́чка, -ки, ж. 1) Гусиный пометь. Вх. Лем. 406. 2) Раст. Potentilla anserina. Вх. Лем. 406.
Карниз, -зу, м. Карнизъ. Стояла палата хороша, висока, убрана в карнизи. Левиц. І.
Креймах, -ха, м. = крем'ях. А Маруся тут же знайшла черепочки та давай у креймахи грати. Кв. I. 40. Ум. креймашок. Ив. 39.
Метуши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Суетиться. Як ні лає, як ні кричить на неї пані, — бабуся не лякається, не метушиться: іде тихо, говорить спокійно, дивиться ясно своїми очима ясними. МВ. (О. 1862. III. 61).
Пожувати, -жую, -єш, гл. Пожевать, изжевать.
Получити, -чу, -чиш, гл. = улучити. Стрілець уміє... добре получити — вцілити звіря. Шух. І. 235.
Пропікатися, -каюся, -єшся, сов. в. пропектися, -печуся, -че́шся, гл. Прожигаться, прожечься, пропекаться, пропечься.
Роскошіти, -шію, -єш, гл. Дѣлаться роскошнѣе. Коси у їх роскошіють. Г. Барв. 293.
Нас спонсорують: