Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

здохнути
здохти
здоювати
здрабисувати
здрада
здриги
здригнути
здригнутися
здрібна
здрібніти
здрігати
здрігатися
здріжати
здріжатися
здрік
здрімати
здрімнути
здрінка
здріти
здрочитися
здрубцювати
здружити
здружитися
здрянка
здубитися
здувати
здуватися
здудніти
здужати
здумати
здумитися
здумувати
здумуватися
здуплавіти
здупленатіти
здурити
здуріти
здурніти
здурняти
здуру
здути
здухвина
здуховина
здякуватися
здячитися
зезюльки
зелемизелоня
зеленастий
зелененький
зелененько
зеленесенько
зеленець
зелений
зеленити
зеленісенько
зеленісінько
зеленість
зеленіти
зеленка
зеленкуватий
зелено
зеленоокий
зеленочок
зеленуватий
зеленуха
зеленцем
зелень
зеленява
зеленяк
зелепуга
зелізник
зелізняк
зелізо
зелінка
зело
зельман
зем
земена грань
земизеленя
земледух
земленька
землепис
землеписний
земля
земляк
земляний
землянин
землянка
земляцтво
земляцький
землячка
земний
земно
земняк
земозелець
земство
земський
зем'яний
зенджул
зеренце
зеріпати
зеркало
зернаїстий
зернатий
зернечко
зернина
зернистий
зерниця
зерно
зерновий
зерня
з'єґовдуватися
з'єднати
з'єднатися
з'єдник
з'єдночення
з'єдночити
з'єзуїтити
з'єретичити
з'єхидствувати
Виграбки, -ків, ж. мн. Мелкія части соломы и колосьевъ, остающіяся послѣ молотьбы. Вх. Уг. 230.
Відлютуватися, -ту́юся, -єшся, гл. Отпаяться.
Вольність, -ности, ж. 1) Свобода, вольность. Левиц. Пов. 135. Служба вільности не тратить. Ном. № 10348. У вольності хоч віку дожити. КС. 1883. І. 44. Вольність народня. К. ЦН. 242. вільности вживати, заживати. Пользоваться свободой. У нас невірні вольности вживають більш, ніж у вас. К. МБ. XI. 153. Волю ся в річці напити, але вольности зажити. Гол. ІІІ. 344. 2) мн. вольности. Запорожскія земли. КС. 1883. IV. 769.
Гарніти, -нію, -єш и гарнішати, -шаю, -єш, гл. Дѣлаться красивѣе, хорошѣть.
Довгові́чно нар. Долговѣчно, долговременно.
Мря́ка, -ки, ж. Густой туманъ съ мелкимъ дождемъ. Вночі і ожеледь, і мряка, і сніг, і холод. Шевч. 657. Ум. мрячка.
Нетяга, -ги, м. Бобыль, бѣдняга. Чи нема де якого нетяги? Рудч. Ск. II. 9. На козаку, бідному нетязі три сиром'язі, опанчина рогозовая, поясина хмеловая. На козаку, бідному нетязі, сап'янці — видні п'яти й пальці, де ступить — босої ноги слід пише. А ще на козаку, бідному нетязі, шапка-бирка — зверху дірка, хутро голе, околиці Біг має; вона дощем покрита, а вітром на славу козацьку підбита. ЗОЮР. І. 200 — 201. Ум. нетяженька. Нетяго, нетяго, нетяженько моя! де заслужчина твоя? Грин. III. 206. Ув. нетяжище. Струни мої, струни золотії! заграйте мні стиха, ачей козак нетяжище позабуде лиха. ЗОЮР. І. 316.
Отецький, -а, -е. 1) Отцовскій. Приблудився та до отецького двору. Чуб. І. 173. отецький син, отецька дитина. Названіе, прилагаемое къ добропорядочному сыну добропорядочныхъ родителей. Ой Василю, Василю, отецька дитино! Грин. III. 689. Як лучиться отецький син, оддасть мене мати. Мет. 8. 2) Отеческій.
Позаносити, -шу, -сиш, гл. То-же, что и занести, но во множествѣ.
Роговий, -а, -е. 1) Роговой, сдѣланный изъ рога. Гн. І. 19. Рогове тіло Бог перемінив на таке, як у нас тепер, а рогового тіла оставив тільки на кінці пальців. Чуб. І. 146. Їздив Василько в військо служити, заслужив собі три свистілоньки: єдную — золотую, а другую — мідяную, а третюю — роговую. Чуб. III. 280. 2) Угловой, находящійся на углу. Рогова хата. 3) Рогова худоба. Рогатый скотъ. О. 1861. XI. Св. 62. Здоровля в сей дом на челядоньку, щастячка на двір на худобоньку, на худобоньку на роговую. Чуб. III. 285.
Нас спонсорують: