Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

здохнути
здохти
здоювати
здрабисувати
здрада
здриги
здригнути
здригнутися
здрібна
здрібніти
здрігати
здрігатися
здріжати
здріжатися
здрік
здрімати
здрімнути
здрінка
здріти
здрочитися
здрубцювати
здружити
здружитися
здрянка
здубитися
здувати
здуватися
здудніти
здужати
здумати
здумитися
здумувати
здумуватися
здуплавіти
здупленатіти
здурити
здуріти
здурніти
здурняти
здуру
здути
здухвина
здуховина
здякуватися
здячитися
зезюльки
зелемизелоня
зеленастий
зелененький
зелененько
зеленесенько
зеленець
зелений
зеленити
зеленісенько
зеленісінько
зеленість
зеленіти
зеленка
зеленкуватий
зелено
зеленоокий
зеленочок
зеленуватий
зеленуха
зеленцем
зелень
зеленява
зеленяк
зелепуга
зелізник
зелізняк
зелізо
зелінка
зело
зельман
зем
земена грань
земизеленя
земледух
земленька
землепис
землеписний
земля
земляк
земляний
землянин
землянка
земляцтво
земляцький
землячка
земний
земно
земняк
земозелець
земство
земський
зем'яний
зенджул
зеренце
зеріпати
зеркало
зернаїстий
зернатий
зернечко
зернина
зернистий
зерниця
зерно
зерновий
зерня
з'єґовдуватися
з'єднати
з'єднатися
з'єдник
з'єдночення
з'єдночити
з'єзуїтити
з'єретичити
з'єхидствувати
Визирати, -раю, -єш, сов. в. визирнути, -ну, -неш, гл. = виглядати, виглянути. Не виглядай, не визирай, а дальше ховайся. Ном. № 8508. Вибірай, визирай, молода дівчино. Мет. 14. Коником граєш, царя визираєш. АД. І. 25.
Двужо́н, -на, м. Двоеженець. Мир. ХРВ. 11.
Зразовий, -а, -е. Къ зразам относящійся. (Понесли) зразову до ріжків печінку. Котл. Ен. II. 9.
Карлик, -ка, м. Карликъ. Ум. карличок.
Натупкатися, -каюся, -єшся, гл. = натупатися.
Перешкода, -ди, ж. Помѣха, препятствіе. бути на перешкоді. Служить помѣхой, препятствовать. Ніхто не розлучить, ніхто не стоїть на перешкоді. МВ. (О. 1862. І. 90). Сам ти бачиш, що вороги нам на перешкоді. Чуб. V. 319.
Похребт, -ту, м. Хребетъ, спина. Бик має міцний похребт. Вх. Лем. 455.
Продовжувати, -жую, -єш, сов. в. продовжити, -жу, -жиш, гл. Продлять, продлить, протянуть. Доброму чоловіку продовж, Боже, віку. Ном. № 4430.
Спільник, -ка, м. 1) Членъ товарищества, общества, артели, компаньонъ. Левч. 59. 2) Соучастникъ, сообщникъ, сотоварищъ. Страх напав на синів Заведеєвих, що були спільниками Симонові. Єв. Л. V. 10. 3) Берущій землю съ половины. Спільники садили капусту з половини. Екатер. у.
Супочивок, -вку, супочи́нок, -нку, м. Отдыхъ, отдохновеніе, успокоеніе. Дай ти, Боже, Николайку, легкі спочивки. Гол. І. 229. Чорним очам спання нема, ніжкам супочинку. Чуб. V. 164.
Нас спонсорують: