Брук, -ку, м. = бурок.
Геть меж. и нар.
1) Долой, прочь, вонъ, отстань. Геть, згинь, пропади і до мене не ходи! Іди ж собі геть. Во мн. числѣ — гетьте.
2) Далеко. На бистрому на озері геть плавала качка. геть-геть. Далеко-далеко. Дніпро геть-геть собі роскинувсь, сияє батько та горить.
3) Употребляется для усиленія. Совершенно, рѣшительно, далеко. Геть чисто виїли. Геть виріжім вражих ляхів, геть що до єдного. Загнали лишків геть аж за Вислу.
4) Очень. Чи треба молотника? — Треба, та ще й геть.
5) геть-то. Употребляется для усиленія значеніи. Порядочно, достаточно. Прогаялись геть-то, оглядуючи манастирь. Ми знаємо про це і геть-то більше, ніж ви. І геть-то чеетию такою запишався.
Жи́тний, -а, -е. Ржаной. Житне барошно. житна солома.
Крячина, -ни, ж. Маленькій кусть.
Лодя́к, -ка́, м. Водяная пловучая мельница (на лодкахъ).
Переспівуватися, -вуюся, -єшся, гл. Перекликаться пѣніемъ. Через став перегукувались, жартуючи, дівчата та переспівувались.
Повикликати, каю, -єш, гл. Вызвать (многихъ). Повикликай усіх дітей.
Понагромаджувати, -джую, -єш, гл. Нагресть (во множествѣ).
Прах, -ху, м. Прахъ. Обох земля присипле своїм прахом. Ясен міч твоєї головоньки не йме, на прах роспаде.
Ступний, -а, -е. Относящійся къ ступѣ. Ступне колесо.
