Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

з
за
заарештувати
забабити
забабіти
забабувати
забава
забавити
забавка
забавляти
забавлятися
забавний
забагати
забагатися
забагатіти
забагнити
забагнути
забагнювати
забагнюватися
забагти
забагтися
забажати
забажатися
забазікатися
забазікуватися
забаїти
забайдуже
забайдужитися
забалакати
забалакувати
забалакуватися
забаламкати
забаламутити
забаламучувати
забалувати
забалуватися
забаляндрасити
забамкати
забандуритися
забандюритися
забанити
забанутися
забанювати
забара
забарабанити
забарвити
забарвляти
забарити
забарний
забарність
забарно
забаряти
забарятися
забаскалитися
забасувати
забатувати
забахурувати
забачати
забачення
забачити
забачитися
забгати
забега
забезвинно
забезневинно
забезпека
забезпечати
забезпечити
забезпечувати
забейкати
забелькотати
забендюгувати
забенкетувати
забенкетуватися
заберберити
заберберитися
забережень
забережжа
забесідувати
забиванка
забивати
забивний
забигач
забигачкий
забий-круча
забийство
забийця
забильняк
забирзати
забирзатися
забиркувати
забити
забитний
забиття
забіг
забіга
забігайло
забігання
забігати
забігати 2
забігатися
забіглий
забігматися
забігти
забідити
забідкатися
забідніти
забіжний
забій
забійниця
забійня
забіл
забілити
забіліти
забілка
забілювати
забілюватися
забір
забірати
забіратися
Горо́шковатий, -а, -е. Подобный гороху: въ крупныхъ зернахъ, въ мелкихъ шарикахъ. Горошкувата земля. Камен. у. О смушкѣ: въ мелкихъ завиткахъ. Гарний ковнір, горошкуватий. Н. Вол. у.
Дрясува́ти, -су́ю, -єш, гл. Топтать. Ой як же вийшла Божая мати да на крижові стала: кулі вертала, кіньми дрясувала, воювати не дала. Млр. л. сб. 188. Cм. ґрасувати.
Жоломі́йковий, -а, -е. Относящійся къ свирѣли, сыгранный на свирѣли. Чути козацький жоломійковий марш. К. ЦН. 185.
Жорсто́ко нар. 1) Жестоко. Помстись над дуками срібляниками, помстись над їх заступником жорстоко. К. Бай. 129. 2) Язвительно, рѣзко.
Літо́рост, -ту, м. = літоросток. Вх. Зн. 33.
Неталан, -ну, м. Несчастіе, неудача. І неталан наш, і талан, як кажуть люде — все од Бога. Шевч. 525.
Охвостуватий, -а, -е. О бревнѣ, жерди, палкѣ: съ одного конца потоньше, чѣмъ съ другого. Кажуть, товсті крокви, а вони з одного кінця товщі, а з другого тонші — охвостуваті.
Прогонити, -ню, -ниш, сов. в. прогнати, -жену, -не́ш, гл. Прогонять, прогнать. Ох, жінко, каже чоловік, проженем ми цього барана. Рудч. Ск. І. 41. На божеє слово вони б насміялись, дурним би назвали, од себе б прогнали. Шевч. 9.
Ревти, -ву, -веш, одн. в. ревнути, -ну, -веш, гл. 1) Ревѣть, заревѣть, мычать, замычать. Ведмідь на ретязі товсто реве. Ном. № 1337. Чого бик навик, того й реве. Ном. № 9565. На синьому морі лютий змій реве. Чуб. І. 140. 2) Орать, заорать, крикнуть. Ви передержанці! — ревнув писарь, — вы передержуєте біглих! Кв. II. 373. Ревнув, мов у маточину, — як бугай. Ном. № 12445, 12443. 3) Пѣть очень громко и плохо, запѣвать сразу громко. На віват з мущирів стріляли, тут грімко трубачі, іграли, а много літ дяки ревуть. Котл. Ен. IV. 32. 4) Ревѣть, плакать съ крикомъ, заревѣть. Оце ще рева реве! Харьк. Дідона тяжко зажурилась.... кричала, плакала, ревла. Котл. Ен. І. 34. 5) Громко играть, заиграть на духовомъ инструментѣ. А Михаїл в трубу реве на всю губу. Чуб. III. 382. 6) О водѣ, вѣтрѣ: ревѣть, заревѣть, шумѣть, гудѣть, завывать. Прокляті вітри роздулися, а море з лиха аж реве. Котл. Ен. Як та воля, що минулась, Дніпр широкий — море, степ і степ, ревуть пороги, і могили-гори. Шевч. 4. Реви, завірюхо, засип його снігом! Левиц. І. 156. 7) О колоколѣ: сильно звонить. Всі дзвони ревуть, — уже ж того козаченька ховати несуть. Чуб. V. 371. 8) О пушкахъ: грохотать, грохнуть. Реве гарматами Скутара, ревуть, лютують вороги. Шевч. 59. Як став місяць серед неба — ревнула гармата. Шевч. 40. 9) О землѣ: гудѣть. Летить ізнов змій, аж земля реве. Рудч. Ск. І. 147.
Шмалятина, -ни, ж. = смалятина. Шмалятиною завоняло.
Нас спонсорують: