Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

з
за
заарештувати
забабити
забабіти
забабувати
забава
забавити
забавка
забавляти
забавлятися
забавний
забагати
забагатися
забагатіти
забагнити
забагнути
забагнювати
забагнюватися
забагти
забагтися
забажати
забажатися
забазікатися
забазікуватися
забаїти
забайдуже
забайдужитися
забалакати
забалакувати
забалакуватися
забаламкати
забаламутити
забаламучувати
забалувати
забалуватися
забаляндрасити
забамкати
забандуритися
забандюритися
забанити
забанутися
забанювати
забара
забарабанити
забарвити
забарвляти
забарити
забарний
забарність
забарно
забаряти
забарятися
забаскалитися
забасувати
забатувати
забахурувати
забачати
забачення
забачити
забачитися
забгати
забега
забезвинно
забезневинно
забезпека
забезпечати
забезпечити
забезпечувати
забейкати
забелькотати
забендюгувати
забенкетувати
забенкетуватися
заберберити
заберберитися
забережень
забережжа
забесідувати
забиванка
забивати
забивний
забигач
забигачкий
забий-круча
забийство
забийця
забильняк
забирзати
забирзатися
забиркувати
забити
забитний
забиття
забіг
забіга
забігайло
забігання
забігати
забігати 2
забігатися
забіглий
забігматися
забігти
забідити
забідкатися
забідніти
забіжний
забій
забійниця
забійня
забіл
забілити
забіліти
забілка
забілювати
забілюватися
забір
забірати
забіратися
Відкосити Cм. відкошувати.
Зако́тистий, -а, -е. Отложной. Комір закотистий. Н. Вол. у.
Лю́стро, -ра, с. Зеркало. Морським милом умивалася, в ясне люстро виглядалася. Чуб. V. 579. Ум. люстерко, люстеречко. В золотев люстерко видивлялася. Чуб. V. 19.
Ніздруватий, -а, -е. Ноздреватый, пористый. Хліб такий ніздруватий.
Оповесні нар. Весеннею порою, весною. Матусі дожидаюсь, як оповесні ластівки. Г. Барв. 62.
Полумацьок, -цька, м. Мѣра сыпучихъ тѣлъ. О. 30743 гектол. Давав полумацьок вівса. МУЕ. III. 58.
Поначіплюватися, -люємося, -єтеся, гл. Вцѣпиться, прицѣпиться (о многихъ). Як поначіплювались їй і в плахту, і в намітку грішнії душі, щоб і собі з того пекла вибраться. ЗОЮР. І. 308.
Увця, -ці, ж. = вівця. Вх. Уг. 272.
Харчувати, -чую, -єш, гл. 1) Кормить, давать столъ, прокармливать. Уже се мусить всякий знати, що військо треба харчувати. Котл. Ен. IV. 63, А що ти візьмеш? — А що дасте. Аби харчували. Грин. ІІ. 116. 2) харчуйте здорові! Хлѣбъ да соль! Харчуйте здорові! — Дякувать, просимо і вас. Шух. І. 140.
Штучний, -а, -е. 1) Искусный. Штучне, геніальне обмилювання столичного балу. Левиц. І. 2) Замысловатый. І де ті в Господа взялись усякі штучнії їства. Шевч. 528. 3) Искусственный. Вчені люде вигадали такі штучні шкла, що, дивлячись через них, можна бачити, що хто робить за дві милі. Дещо. (Изд. 4-е), 37.
Нас спонсорують: