Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

закропити
закропляти
закруглити
закружити
закрукати
закрут
закрутень
закрутити
закрутка
закрутоси
закручуваний
закручування
закручувати
закручуватися
закрюкати
закрючка
закрякати
закувати
закувікати
закудикувати
закудлати
закуйовдити
закуйовдитися
закукурікати
закульгати
закуняти
закупати
закупень
закупити
закупний
закупня
закурвити
закурити
закуріти
закуркувати
закурникати
закурювати
закурюватися
закусити
закуска
закустраний
закустрати
закут
закута
закутати
закутень
закути
закутий
закуток
закутувати
закутуватися
закутуляти
закухарювати
закушпелити
закуштрати
закуштувати
закушувати
залагоджувати
залагодити
заладнати
залазити
заламати
заламлювати
залапити
залаплювати
заласний
залатати
залатувати
залаштувати
залащитися
залаяти
залаятися
залевчник
залеглий
залеглість
залегшити
заледащіти
залежалий
залежати
залежний
залежність
залежуватися
залементувати
залепетати
залепетатися
залескотати
залескотіти
залесливий
залетіти
залетуха
залива
заливання
заливати
заливатися
заливний
залигати
залигувати
залижник
зализаний
зализати
зализувати
залиманити
залинути
залипати
залискати
залисніти
залити
залицьований
залицяйник
залицяння
залицятися
залички
заличковувати
залишати
залишатися
залишити
залишній
залишок
залиштовник
заліг
Дви́гіт, -готу, м. Сотрясеніе, дрожаніе. Як пустив батько млин; та як нахопився вихор, та як загуркотить, заторохтить усе; а двигіт такий, що насилу на ногах устоїш. Левиц. І.
Заспіва́ти Cм. заспівувати.
Лопотня́, -ні́, ж. 1) Шелесть, хлопанье, трескъ, шумъ. 2) Пустая, вздорная болтовня.
Подавальник, -ка, м. Работникъ, подающій снопы. Левиц. ПЙО. II. 303.
Пожалити, -лю, -ли́ш, гл. Пожалить, изжалить. Як би на кропиву не мороз, вона б всіх людей пожалила. Ном. № 3825.
Проболіти, -лю́, -ли́ш, гл. Проболѣть. Проболіла рука три дні, а тоді перестала. Харьк.
Скомпонувати, -ну́ю, -єш, гл. Составить, сочинить. Мене за сю не лайте мову, — не я її скомпонував. Котл. Ен. IV. 6. (Товариство) скомпонувало собі статут. К. ХП. 27.
Спиватися, -ва́юся, -єшся, сов. в. спитися, зіп'юся, зіп'єшся, гл. Спиваться, спиться. Чи ти, мужу, спився, чи ти скрутився. Чул. V. 1081.
Судити, -джу́, -диш, гл. 1) Судить. Люде горді, неправедні, своїм судом судять. Шевч. Бог судить не так, як люде. Ном. № 34. 2) Осуждать, пересуживать. ЗОЮР. І. 52. Судять же нас люде. Мет. 78. Чом ти до мене звечора не вийшла? Ой як же мені, серце, звечора виходити? Як угледять вороженьки, то будуть судити. Ой нехай же судять, як розуміють: прийде тая годинонька, вони й поніміють. Н. п. 3) Опредѣлять, назначать. Грин. III. 204. Суди, Боже, звозити, в велику скирту зложити. Чуб. III. 246. Не судив мені Бог, кого я любила. Уман. у.
Хамаркати, -каю, -єш, гл. Читать невнятно, подъ носъ. Козел. у. Хамаркає, наче дяк на криласі.
Нас спонсорують: