Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

закропити
закропляти
закруглити
закружити
закрукати
закрут
закрутень
закрутити
закрутка
закрутоси
закручуваний
закручування
закручувати
закручуватися
закрюкати
закрючка
закрякати
закувати
закувікати
закудикувати
закудлати
закуйовдити
закуйовдитися
закукурікати
закульгати
закуняти
закупати
закупень
закупити
закупний
закупня
закурвити
закурити
закуріти
закуркувати
закурникати
закурювати
закурюватися
закусити
закуска
закустраний
закустрати
закут
закута
закутати
закутень
закути
закутий
закуток
закутувати
закутуватися
закутуляти
закухарювати
закушпелити
закуштрати
закуштувати
закушувати
залагоджувати
залагодити
заладнати
залазити
заламати
заламлювати
залапити
залаплювати
заласний
залатати
залатувати
залаштувати
залащитися
залаяти
залаятися
залевчник
залеглий
залеглість
залегшити
заледащіти
залежалий
залежати
залежний
залежність
залежуватися
залементувати
залепетати
залепетатися
залескотати
залескотіти
залесливий
залетіти
залетуха
залива
заливання
заливати
заливатися
заливний
залигати
залигувати
залижник
зализаний
зализати
зализувати
залиманити
залинути
залипати
залискати
залисніти
залити
залицьований
залицяйник
залицяння
залицятися
залички
заличковувати
залишати
залишатися
залишити
залишній
залишок
залиштовник
заліг
Більшина, -ни, ж. 1) Величина. Бѣл.-Hoc. 2) = більшість.
Важити, -жу, -жиш, гл. 1) Вѣсить; имѣть вѣсъ. Він таки має вагу, важить. Дещо. 2) Взвѣшивать. Поламались терези, сіль важучи на вози. Рудч. Чп. 171. 3) Имѣть значеніе, вѣсъ, значить. Знайду собі иншого.... ти мені не важиш нічого. Г. Барв. 397. Що він на своєму господарстві важить? що він за чоловік? Г. Барв. 271. 4) Иметь виды, мѣтить; умышлять, покушаться. Я двох люблю, я двох люблю, — на третього важу. Грин. ІІІ. 70. На віщо ж ти важиш: чи на мою ясненькую зброю, чи на мого коня вороного, чи на мене, козака молодого. АД. І. 170. Де я мірю, там я вцілю, де я важу, — там я вражу. Гол. І. 2. Хто на моє здоров'я важить, той (сам його) не має. Ном. № 3823. Він уже давно важив на нас. на новий рік мав хату запалити, а це от обікрав таки. 5) — чим. Рисковать. Не раз, не два через плоти лазив, не раз, не два здоров'ям важив. Чуб. V. 79. 6) — легко. Придавать мало значенія, не придавать особаго значенія. Не годилось так легко важити тієї сили. К. ЦН. 161.
Вирощати, -щаю, -єш, сов. в. виростити, -щу, -стиш, гл. Выращивать, выростить. Дощі.... землю промочають, траву вирощають. Н. п. Виростив.... як рідну дитину. О. 1861. VIII. 17.
Де́мон, -на, м. Демонъ. К. ЧР. 93. Ведеть (Спаситель) від пекла демона. Чуб. III. 26.
Зго́дяний, -а, -е. Договоренный. Ми ще не згодяні. Черк. у.
Лебайстер, -стру, м. Алебастръ. Черном.
Начастувати, -ту́ю, -єш, гл. Напоить, угостить, употчивать. Начастували мене добре.
Правописний, -а, -е. Относящійся къ правописанію, орѳографическій. Желех.
Рантушина, -ни, ж. = рантух.
Урбарія, -рії, ж. Денежная повинность, платимая помѣщику. Урбарія великая та й панщини три дні. Гол. II. 304. Ми урбарію подаймо, оплату худобну, грунт і хату оплатім та сидім при дому. Гол. ІІІ. 41.
Нас спонсорують: