Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

закропити
закропляти
закруглити
закружити
закрукати
закрут
закрутень
закрутити
закрутка
закрутоси
закручуваний
закручування
закручувати
закручуватися
закрюкати
закрючка
закрякати
закувати
закувікати
закудикувати
закудлати
закуйовдити
закуйовдитися
закукурікати
закульгати
закуняти
закупати
закупень
закупити
закупний
закупня
закурвити
закурити
закуріти
закуркувати
закурникати
закурювати
закурюватися
закусити
закуска
закустраний
закустрати
закут
закута
закутати
закутень
закути
закутий
закуток
закутувати
закутуватися
закутуляти
закухарювати
закушпелити
закуштрати
закуштувати
закушувати
залагоджувати
залагодити
заладнати
залазити
заламати
заламлювати
залапити
залаплювати
заласний
залатати
залатувати
залаштувати
залащитися
залаяти
залаятися
залевчник
залеглий
залеглість
залегшити
заледащіти
залежалий
залежати
залежний
залежність
залежуватися
залементувати
залепетати
залепетатися
залескотати
залескотіти
залесливий
залетіти
залетуха
залива
заливання
заливати
заливатися
заливний
залигати
залигувати
залижник
зализаний
зализати
зализувати
залиманити
залинути
залипати
залискати
залисніти
залити
залицьований
залицяйник
залицяння
залицятися
залички
заличковувати
залишати
залишатися
залишити
залишній
залишок
залиштовник
заліг
Бламанка, -ки, ж. = ласощі. Аби думки не мучили, а без бламанки (без ласощів) засну. Ком. Пр. № 545.
Гач. Бранное слово въ. выраженіи: хай тобі гач! Чортъ съ тобой.
Доси́понька, -ки, Ум. отъ доси́пка.
Засторцюва́ти, -цю́ю, -єш, гл. = запроторити. 1) Куди це ти засторцювала мою ложку? Миргор. у. Слов. Д. Эварн. 2) Та я його засторцював у наймити. Миргор. у. Слов. Д. Эварн.
Лі́карство I, -ва, с. Медицинская наука, медицина. Єзуіти... вчились лікарства. Стор. МПр. 83.
Потріпки, -ків, м. мн. Клочки льна, отпадающіе при трепаніи его треплом. Черниг. у.
Протічок, -чка, м. Ручей, ручеекъ. Біжать з гір долинами прудкі потічки снігової води. Мир. ХРВ. 354. (У балці) пробігав невеличкий протічок. Мир. Пов. II. 45.
Стирати, -ра́ю, -єш, сов. в. стерти, зітру, -треш, гл. 1) Стирать, стереть. Рудч. Ск. II. 150. Ото щось діти крейдою понаписували на дверях, — зітри. Харьк. Вона почала стирати пил. Левиц. Пов. 61. 2) Истирать, истереть. Мовчи, бо я тебе на кабаку зотру! Ном. № 3618.
Тельбух, -ха, м. чаще во м. ч. тельбухи. Внутренности брюшной полости. Ум. тельбушо́к. Мнж. 14.
Цірчати, -чу, -чиш, гл. = цвірчати. Цірчат воробці. Вх. Лем. 480.
Нас спонсорують: