Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

затирити
затиркотати
затирликати
затирювати
затискати
затихати
затичка
затишина
затишитися
затишний
затишно
затишок
затіва
затівати
затіватися
затікати
затінити
затінок
затіняти
затіпати
затіпатися
затір
затірка
затіснити
затісно
затісняти
затісувати
затіяти
заткалка
заткално
заткати
заткатися
заткнути
заткнутися
затлітися
затлумити
затнути
затоваришувати
затовкмачувати
затовкувати
затовмистий
затого
затока
затокарити
затокмачити
затокмачувати
затокотіти
затолочити
затомити
затомість
затомлюватий
затон
затонути
затопити
затопляти
затоплятися
затопотіти
затоптати
затоптувати
заторгувати
заторкотати
заторопити
затороплений
заторохкотіти
заторохтіти
заторочити
заторочити 2
заторочка
заточити
заточувати
заточуватися
затрата
затратити
затрачувати
затрембітати
затремтіти
затримання
затримати
затрімати
затріпати
затріпатися
затріпотати
затріпотитися
затріпотіти
затріщати
затроюдити
затрубити
затруд
затруїти
затрусити
затруситися
затрухлявіти
затрушувати
затруювати
затрюхати
затрясти
затрястися
затугавіти
затужавілий
затужавіти
затужити
затула
затулити
затулка
затулок
затулочка
затульщина
затуляти
затулятися
затуманити
затуманіти
затуманювати
затуманюватися
затупити
затуплювати
затуплюватися
затупотіти
затурбувати
затурбуватися
затурготіти
Дохну́ти 2, -ну́, -не́ш, гл. Вздохнуть. Подививсь на мене, дохнув і його не стало. Черниг. г.
Наклада́ння, -ня, с. Накладываніе, возложеніе.
Нюнявий, -а, -е. Плаксивый.
Одягнути, -ну, -неш, гл. = одягти.
Перевалювати, -люю, -єш, сов. в. перевалити, -лю́, -лиш, гл. 1) Переваливаться, перевалиться. 2) Переталкивать, перетолочь слишкомъ сукно на сукновальнѣ. Харьк.
Підпливати, -ва́ю, -єш, сов. в. підпливти, -ву, -веш, гл. 1) Подплывать, подплыть. 2)чим. Быть залитымъ (слезами, кровью). І що то вже плакав! так і підпливає сльозами. Кв. Горить Сміла, Смілянщина кров'ю підпливає. Шевч. 167. 3) Приближаться, приблизиться. Під старість підпливали, да не було у їх цілий вік дітей. Рудч. Ск.
Промочи́ти, -чу́, -чиш, гл. Промочить. Подай, каже, пане Остапе, хоч води уста промочити. Рудч. Ск. І. 64. Гей, як заплачу, весь лист промочу. Чуб. V. 755. В ту хаточку і дощик не промоче. Мил. 218.
Розумник, -ка, м. Умникъ. Желех.
Смарувати, -ру́ю, -єш, гл. 1) = шмарувати. Смаруй хлопа лоєм, а він смердить гноєм. Ном. № 1271. 2) Мазать глиной, накладывать слой глины. Тік смарувати. Kolb. І. 59.
Торгун, -ну, м. Раст. Ptarmica cartilaginea DC. Анн. 277.
Нас спонсорують: