Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

затирити
затиркотати
затирликати
затирювати
затискати
затихати
затичка
затишина
затишитися
затишний
затишно
затишок
затіва
затівати
затіватися
затікати
затінити
затінок
затіняти
затіпати
затіпатися
затір
затірка
затіснити
затісно
затісняти
затісувати
затіяти
заткалка
заткално
заткати
заткатися
заткнути
заткнутися
затлітися
затлумити
затнути
затоваришувати
затовкмачувати
затовкувати
затовмистий
затого
затока
затокарити
затокмачити
затокмачувати
затокотіти
затолочити
затомити
затомість
затомлюватий
затон
затонути
затопити
затопляти
затоплятися
затопотіти
затоптати
затоптувати
заторгувати
заторкотати
заторопити
затороплений
заторохкотіти
заторохтіти
заторочити
заторочити 2
заторочка
заточити
заточувати
заточуватися
затрата
затратити
затрачувати
затрембітати
затремтіти
затримання
затримати
затрімати
затріпати
затріпатися
затріпотати
затріпотитися
затріпотіти
затріщати
затроюдити
затрубити
затруд
затруїти
затрусити
затруситися
затрухлявіти
затрушувати
затруювати
затрюхати
затрясти
затрястися
затугавіти
затужавілий
затужавіти
затужити
затула
затулити
затулка
затулок
затулочка
затульщина
затуляти
затулятися
затуманити
затуманіти
затуманювати
затуманюватися
затупити
затуплювати
затуплюватися
затупотіти
затурбувати
затурбуватися
затурготіти
Витурлити, -рлю, -рлиш, гл. = ви́турити. Всіх козаків у поход витурлив. О. 1862. II. 24.
Дворя́ченько, -ка, м. Ум. отъ дворяк.
Ма́тонька, -ки, ж. Ум. отъ мати.
Пацний Употр. только въ ж. р.: пацна. Поросая, супоросная. Жоха пацна. Вх. Пч. II. 7.
Плюндрування, -ня, с. = пліндрування. К. ПС. 14.
Поденок, -нка, м. 1) Потолокъ въ конюшнѣ. Вх. Лем. 451. 2) мн. поде́нки. Подонки, остатки. Капусти тільки поденки зосталися в діжці. Лебед. у.
Поперебірати, -ра́ю, -єш, гл. То-же, что и перебрати, но во множествѣ.
Попередражнювати, -нюю, -єш, гл. Передразнить (многихъ, о многихъ). Скільки буде дівчат на досвітках, він усіх попередражнює. Харьк. у.
Роз'їздитися 2, -джуся, -дишся, сов. в. роз'їхатися, -їдуся, -дешся, гл. 1) Разъѣзжаться, разъѣхаться. Вже пізно розійшлись і розїхались гості. Левиц. Пов. 324. 2) Разъѣзжаться, разъѣхаться, разминуться. Верни щоб, і я візьму цабе, то й розїдемось. Кв. І. 40. 3) Только сов. в. Долго ѣхать и привыкнуть къ ѣздѣ. Приїхали. — Вставайте, бабо, вже дома! — Ой та й роз'їхалася я, шо і не встану. Мнж. 121. 4) Толстѣть, растолстѣть. Роз'їхалась, як верша в болоті. Ном. № 8631.
Украшати, -шаю, -єш, сов. в. украси́ти, -шу, -сиш, гл. Украшать, украсить. Червона калина луги украшає. Чуб. V. 486.
Нас спонсорують: