Веретено, -на, с. 1) Веретено для пряденія. Позичила веретено, гребінь, днище, прийшла додому і давай прясти. На сорочку не напряла, веретін не було. Названія частей веретена въ : острый конецъ — шпинь, утолщенная средняя часть — пузце, зарубка послѣ нея — шийка, конецъ — п'ятка. Гуцульскія названія: острый конецъ — спінь, утолщенная средняя часть — черево, зарубка послѣ нея — затинка, деревянный дискъ, надѣваемый на конецъ — кочальце, конецъ — гуска. 2) Веретено, стержень какъ часть различныхъ снарядовъ и машинъ, напр. снаряда для пряденія шерсти (назв. тупого конца: гузка и различныхъ ткацкихъ снарядовъ: ремісника , снувалки , човника , шпулера , прядки; также какъ часть слѣдующихъ машинъ: жорен , млина ручного , — водяного и вітряка , круга гончарського и пр. Ум. верете(і)нце, веретенечко.
Гра́барь, -ря, м. 1) Землекопъ, лопатникъ. 2) Гробокопатель. Звелів наш полковник іти грабарам помагати побитих ховати. А грабарові дам стару кожушину, шоби на мені висипав велику могилу.
Данцува́ти, -цу́ю, -єш, гл. Танцовать.
Добрі́ти, -рі́ю, -єш, гл. Становиться добрымъ, добрѣть.
Крушина, -ни, ж.
1) Крушина, Rhamnus frangula. Нема роду-родини, ні вірної дружини, тілько в саду крушина.
2) Печаль, кручина. А на моїй голові штирі крушині. Ой перша крушина — отець-мати померла.
Млино́к, -нка́, м. 1) Ум. отъ млин. млинко́м піти. Вертѣться, двигаясь. (Листочок) пішов млинком за вітром. 2) Вѣялка. У кого є більше збіжа, той має до чищеня куплений млинок. Ум. млиночок.
Плазовитий, -а, -е. 1) Пресмыкающійся.
2) Плоскій.
3) Подлый.
Подоварюватися, -рюємося, -єтеся, гл. Довариться (во множествѣ).
Ташний, -а́, -е́ О повозкѣ: покрытая парусиной. Ташна повозка.
Чекіт, -кота, м. пт. Lapius excubitor.
