Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зволяти

Зволя́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. зво́лити, -лю, -лиш, гл. Соизволять, соизволить, позволять, позволить. Покохав я дівчину, а батько не зволяв брати її. О. 1862. VIII. 11. Ох, вовче братіку, зволь же нам хоч пісню заспівать. Рудч. Ск. І. 5. Нащо ж Бог звалив серце дати, коли ся бідним не вільно кохати. Чуб. V. 117.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 135.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОЛЯТИ"
Заґе́дзкатися, -каюся, -єшся, гл. 1) = задрочитися. 2) Закапризничать.
Насолити Cм. насолювати.
Нездолящий, -а, -е. Слабосильный. Їй матері жаль кидати, що тика вона дуже нездоляща. Черниг. у.
Притихти Cм. притихати.
Ранґовий, -а, -е. = ранговий.
Роздягати, -га́ю, -єш, сов. в. роздягти, -гну, -неш, гл. Раздѣвать, раздѣть. Од всіх в світлиці зачинившись, себе там стала роздягать. Котл. Ен. V. 20.
Телепень, -пня, м. 1) То, что болтается, мотается. Шейк. 2) Колокольный языкъ. Драг. 167. Ном. № 10915. Мнж. 173.
Ткнути, ткну, ткнеш, гл. 1) Сдѣлать уколъ чѣмъ нибудь острымъ. Шейк. 2) Тронуть. Вже свяченого не ткне удруге. Шейк.
Хаптур, -ра, м. = каптур 2. Свита з хаптуром. Васильк. у.
Щелепа, -пи, ж. Челюсть. Левиц. Пов. 339. Він йому розбив голову — ударив кінською щелепою. Міусск. окр. Як не перестанеш лаяться, до я тобі щелепи роздеру. Козел. у.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВОЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.