Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зволяти

Зволя́ти, -ля́ю, -єш, сов. в. зво́лити, -лю, -лиш, гл. Соизволять, соизволить, позволять, позволить. Покохав я дівчину, а батько не зволяв брати її. О. 1862. VIII. 11. Ох, вовче братіку, зволь же нам хоч пісню заспівать. Рудч. Ск. І. 5. Нащо ж Бог звалив серце дати, коли ся бідним не вільно кохати. Чуб. V. 117.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 135.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОЛЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОЛЯТИ"
Го́рдощ, -щі, ж. чаще во мн. ч. го́рдощі. Гордость, надменность. Дметься гордощами лютий. К. Псал. 20.
Зразковий, -а, -е. Образцовый. Желех.
Липка́чий, -а, -е. = липковатий. Липкача роля. Вх. Уг. 250.
Нала́суватися, -суюся, -єшся, гл. Налакомиться.
Одноцальний, -а, -е. Въ одинъ дюймъ. одноцальна дошка.
Правець, -вця́, м. Направленіе. Оцьому огудинню правець он куди, а його вітер повернув ба' куди. Волч. у. Найде собі правець вода і сама. Волч. у.
Прядіння, -ня, с. Пряденіе. Сим. 236. ЕЗ. V. 194.
Сварливець, -вця, м. Раст. Helychrisum arenarium. Анн. 164. ЗЮЗО. І. 124.
Слюзити, слюжу, -зиш, гл. Покрываться слизью, течь слизи. Слюзить з сала. Конст. у.
Тнути, тну, тнеш, гл. = тяти. Косарі тнуть. Грин. ІІІ. 366. Музика тне. Шевч. Тнуть косарі. Грин. III. 128.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВОЛЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.