Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зволятися

Зволя́тися, -ля́юся, -єшся, сов. в. вво́литися, -люся, -лишся, гл. 1) Изволить. Уже зволялися читати, що в голові у них гуло. Котл. Ен. IV. 64. 2) Звольтеся! Сдѣлайте одолженіе, пожалуйста. Кв. Драм. 268.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 135.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОЛЯТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОЛЯТИСЯ"
Веретенниця, -ці, ж. = веретільник. Вх. Пч. II. 16.
Вудвуд, -да, м. = одуд.
Долуба́тися, -баюся, -єшся, гл. = довбатися, длубатися.
Зарясні́ти, -ні́ю, -єш, гл. 1) Густо покрыться плодами, листьями. 2) Переносно: запестрѣть красивыми одеждами. Пожакуймо заставщину козацьку, — нехай круг нас голота зарясніє. К. ЦН. 223.
Морокува́тися, -куюся, -єшся, гл. = морочитися 1. Перевернулися з сіном та й морокувалися коло воза, та ото й порушив собі живіт. Лебед. у.
Оскома, -ми, ж. Оскомина. Кислиці поїла й оскома напала. Грин. III. 232. Адам ззів кисличку, а у нас оскома на зубах. Ном. А на ваші очі оскома. Лебед. у.
Охрестити, -ся. Cм. охрещати, -ся.
Пантофель, -фля, м. = пантохвель. Чуб. І. 235.
Порозсаджувати, -джую, -єш, гл. Разсадить (во множествѣ).
Тринпуль, -ля, м. Палка, на которой вѣшаютъ для снятія шкуры убитую овцу: посрединѣ она висить на веревкѣ, а концы ея продѣты въ прорѣзы заднихъ ногъ овцы. О. 1862. V. Кух. 39.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВОЛЯТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.