Братонько, -ка, м. Ум. отъ брат.
Го́стрий, -а, -е. 1) Острый, имѣющій тонкое лезвее. Не пиляй мене тупим, та ріж мене гострим. Гостра шабля. У рученьках гостру шаблю носить. Мала пташка, та кігті гостри. 2) Остроконечный, конусообразный. Як виїхав донський козак із-за гострої могили. Гострий шпиль. 3) Сильный, жестокій, рѣзкій. Цур-цурачка — гостра болячка. 4) Рѣзкій, остроумный. Гострий, як бритва. Хоч голий, та гострий. 5) Пронзительный, жгучій. Гострі, чорні очі. 6) Го́стра доро́га. Колоть, мерзлая грязь на дорогѣ. Дорога гостра не можна їхати. Ум. Гостре́нький, гостре́сенький. Єсть у мене гостресенький ножик.
Ґалда, -ди, ж. Взятка.
Канцілюга, -ги, ж. Бранное слово. Аже поти коїла, поки розвела чоловіка з жінкою, канцілюга така.
Королювати, -люю, -єш, гл. Быть королемъ. Ой ти будеш, Семене Палію, королем королювати.
Мі́на, -ни, ж. 1) Мѣна. 2) Предметъ мѣны. Єдному міна — шовкова хустка, другому міна — золотий перстень, третьому міна — сама молода.
Онудніти, -ні́ю, -єш, гл. Заскучать, сидя без работы.
Пообростати, -та́ємо, -єте, гл. Обрасти (во множествѣ). Гори лісом пообростали.
Поперебігати, -гаємо, -єте, гл. Перебѣжать (о многихъ). Усі поперебігали на цей бік.
Ураговий, -а, -е. = враговий. Як став ляхів, урагових синів, як снопики класти.
