Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звірюка

Звірю́ка, -ки, ж. Большой звѣрь. Злодіїв обганяй та гавкай на звірюку. Г. Арт. (О. 1861. III. 84). Синє море, звірюкою то стогне, то виє. Шевч. 49. Ум. звірю́чка. Рудч. Ск. І. 22.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 133.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІРЮКА"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІРЮКА"
Гордува́тися, -ду́юся, -єшся, гл. Гордиться, чваниться. Сядь, козаче, не гордуйся, коли хочеш — поцілуйся. Чуб. V. 233.
Залічи́тися, -чу́ся, -чишся, гл. Засчитаться, ошибиться въ счетѣ.
Зая́трення, -ня, с. 1) О ранѣ: нагноеніе, воспаленіе. 2) Раздраженіе.
Збутві́ти, -вію, -єш, гл. Испортиться, сгнить.
Кинджал, -лу, м. Кинжалъ. А є у нас, коли хочеш, турецькі запоясники, кинджали, однакі завдовжки і одного майстера. К. ЧР. 168.
М'язі, -зів, м. мн. Мускулы. Вх. Пч. І. 14.
Оздоровити, -ся. Cм. оздоровляти, -ся.
Оклепок, -пка, м. = оклепанець. Вх. Зн. 43.
Позвичайнішати, -шаю, -єш, гл. Сдѣлаться вѣжливѣе, улучшиться по своему поведенію. Був розбишака на все село, а в руках подержано його — позвичайнішав, став м'який, хоть в ухо бгай. Конот. у.
Потирити, -рю, -риш, гл. 1) Потащить. Чуб. II. 541. 2) Швырнуть, бросить. Подають йому. Куди! озьме та так до порога й потире. Драг. 63.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВІРЮКА.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.