Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звіститися

Звістити́ся, -щу́ся, -сти́шся, гл. Узнать. Що нас Бог у купу зводить, вчора я звістився. Мкр. Н. 28.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 133.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІСТИТИСЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІСТИТИСЯ"
Бездітник, -ка, м. Бездѣтный человѣкъ. Вх. Зн. 2.
Блідота, -ти, ж. Блѣднота, блѣдность.
Котрий Cм. которий.
Надої́ти Cм. надоювати.
Пісняк, -ка, м. Постникъ. К. ПС. 112.
Поникати II, -ка́ю, -єш, сов. в. поникнути, -ну, -неш, гл. Поникать, поникнуть, склониться. Бабуся старенька-старесенька, аж до землі поникає. МВ. (О. 1862. III. 55). Поникли голови козачі неначе стоптана трава. Шевч.
Спричинуватіти, -тію, -єш, гл. = спричи́нитися.
Ціпа-ціпа, меж. = ціп 2. Вх. Уг. 274.
Шерехатий, -а, -е. = шерепатий. Вх. Зн. 81.
Шудра, -ри, ж. Наложница, незаконная жена. Желех. Kolb. II. 154.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВІСТИТИСЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.