Веремій, -мія, м., веремія, -мії, ж. 1) Кутерма, суматоха, смятеніе. Всі веремію підняли. Не краще було й товаришам Гонти: і їх четвертували но городах і містечках, і їх голови, руки і ноги розвішували по перехрестях. Попався у сю веремію і наш дідуган Тарасович. Пастухи в ту ніч, як народився Христос, вздріли й велику веремію на небі. крутити веремія, веремію. Дѣлать быстрыя нападенія, атаки, нападать то здѣсь, то тамъ. Ніхто краще його не ставав до бою, ніхто не крутив ляхам такого веремія. Крутять в полі веремія делібаші кіньми. Як зачав він веремія крутити: то шарпне, то сіпне, то кусне мене, аж гірко мені стало. крутити мізком веремію. Измышлять, задумывать хитрости. Я вже трохи й догадуюсь, яку він крутить мізком веремію. Шереперя, купала на Йвана. 22. сказати веремію. Сказать нѣчто. Сказав би веремію, та здумав, що говію.
Гайкати, -каю, -єш, гл. Кричать гай!
Желіпа́ло, -ла, м. 1) Медленно ядущій. 2) Крикунъ.
Запа́лка, -ки, ж. Спичка. Чи нема у вас запалки? Нічим люльки запалити.
Ли́шонька, -ки, ж. Ум. отъ ii лишка.
На́дзелень нар. Недозрѣлымъ. Жали жито ще надзелень.
Поратування, -ня, с. Спасеніе, помощь.
Поросплутувати, -тую, -єш, гл. Распутать (во множествѣ).
Припіл, -по́лу, м. Пола, свернутая такъ, чтобы положить въ нее что нибудь. Тогді козаки шаблями суходіл копали, шапками, приполами персть виймали, Хведора Безрідного ховали.
Утолочити Cм. утолочувати.