Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загавкати
загавкотіти
загаворонитися
загагакати
загад
загадати
загадка
загадування
загадувати
загадуватися
загаждати
загаїти
загай
загайка
загайкати
загайко
загайний
загайно
загайство
загакливець
загакливий
загакуватися
загал
загалаванитися
загаласувати
загалом
загалунити
загалунювати
загалунюватися
загальмувати
загальний
загальник
загальниця
загальність
загамкати
загаморитися
загамування
загамувати
загамуватися
заганити
заганьбити
заганяти
заганятися
загапкатися
загаптувати
загара
загарбання
загарбати
загардувати
загарикати
загаркатися
загарливий
загартовувати
загартовуватися
загарувати
загарцюватися
загарчати
загарь
загасати
загасити
загаснути
загата
загативода
загатистий
загатити
загачувати
загачувати 2
загаювання
загаювати
загаюватися
загвинтити
загвіздок
загвозджувати
загейкати
загеркотати
загиб
загиба
загибання
загибати
загибель
загибно
загибнути
загибок
загиджувати
загилити
загилювати
загин
загинати
загинатися
загинути
загиржати
загирити
загівляти
загін
загінчай
загірній
загір'я
загладжувати
загледіти
заглемедзок
заглемездий
заглемезий
заглитнутися
заглобити
заглотити
заглузувати
заглушати
заглушувати
заглягати
заглядання
заглядати
заглядатися
заглядіти
заглянути
загмороздити
загнати
загнести
загнибіда
загнивати
загниватися
Дубня́к, -ка́, м. Дубовый лѣсъ. Роскинули тенета, загавкали собаки, коли ж і летять у тенета карасі, окуні, щуки, — так із дубняка й сиплють. ЗОЮР. II. 37. Ум. дубнячо́к. Йшла баба дубнячком. Ном. № 12535.
Заганя́ти, -ня́ю, -єш, сов. в. загна́ти, -жену́, -не́ш, гл. Загонять, загнать. Боярам свині пасти, молодому заганяти. Мет. 195. Ходить голуб сивий волохатий, — ні загнати, ні зазвати. Мет. 10. 2) Вбивать, вбить, вколачивать, вколотить. Коло колодязя дванадцять стовпів загнано въ землю. Рудч. Ск. І. 135.
Закомеши́тися, -шу́ся, -ши́шся, гл. Зашевелиться, закишѣть. Троянці всі заворушились, завештались, закомешились. Котл. Ен.
Заметли́читися, -чуся, -чишся, гл. = замотиличитися.
Куштельники, -ків, м. мн. Мелкій лѣсъ съ полянами на низинахъ. Вас. 206.
Любува́ти, -бу́ю, -єш, гл. 1)кого́. Любить; ласкать, осыпать любовными ласками. Чужі жонки любувати. Вх. Уг. 251. Мій миленький іде тихою ходою з инчою милою, він її цілує, він її любує, а на мене, молоденьку, нагайку готує. Чуб. V. 621. На що люба любувала, з броду воду вибірала, кацарівно? ЗОЮР. II. 15. 2) Выбирать по вкусу. Любує кобилу. Лебед. у. 3)на. Любоваться. Лубує на землю, що як писанка красується. Мир. ХРВ. 354. Любував на вола.
Обговтати, -ся. Cм. обговтувати, -ся.
Перга, -ги́, ж. Цвѣточная пыль, приносимая пчелами въ улей. Подольск. г. Він нам губи чистим медом, не пергою маже. Мкр. Н. 32.
Перегартувати, -ту́ю, -єш, гл. Закалить наново. 2) Перекалить.
Семип'ядельний, семип'яденний, -а, -е. = семип'ядний. З семип'яделної пищалі подзвонили. Мет. 441. І шаблюка, мов гадюка, й ратище-дрючина, й самопал семипяденний повис за плечима. Шевч. 250.
Нас спонсорують: