Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загавкати
загавкотіти
загаворонитися
загагакати
загад
загадати
загадка
загадування
загадувати
загадуватися
загаждати
загаїти
загай
загайка
загайкати
загайко
загайний
загайно
загайство
загакливець
загакливий
загакуватися
загал
загалаванитися
загаласувати
загалом
загалунити
загалунювати
загалунюватися
загальмувати
загальний
загальник
загальниця
загальність
загамкати
загаморитися
загамування
загамувати
загамуватися
заганити
заганьбити
заганяти
заганятися
загапкатися
загаптувати
загара
загарбання
загарбати
загардувати
загарикати
загаркатися
загарливий
загартовувати
загартовуватися
загарувати
загарцюватися
загарчати
загарь
загасати
загасити
загаснути
загата
загативода
загатистий
загатити
загачувати
загачувати 2
загаювання
загаювати
загаюватися
загвинтити
загвіздок
загвозджувати
загейкати
загеркотати
загиб
загиба
загибання
загибати
загибель
загибно
загибнути
загибок
загиджувати
загилити
загилювати
загин
загинати
загинатися
загинути
загиржати
загирити
загівляти
загін
загінчай
загірній
загір'я
загладжувати
загледіти
заглемедзок
заглемездий
заглемезий
заглитнутися
заглобити
заглотити
заглузувати
заглушати
заглушувати
заглягати
заглядання
заглядати
заглядатися
заглядіти
заглянути
загмороздити
загнати
загнести
загнибіда
загнивати
загниватися
Визволятися, -ляюся, -єшся, сов. в. визволитися, -люся, -лишся, гл. Освобождаться, освободиться; выручаться, выручиться. Галілей визволився з темниці. Ком. І. 56. Огірками тіки й визволився. Лебед. у.
Ґоґо́зи мн. Плоды растенія ґоґозник. Лв. 102.
Ди́кція, -ції, ж. Дикція, чтеніе. Розмовляв Шевченко широко про свою поему «Ів. Гус», почитуючи гарною дикцією своєю деякі місця. К. XII. 21.
Курчин, -а, -е. Принадлежащій курицѣ. Курчина сем'я. К. Дз. 138.
Повідкопувати, -пую, -єш, гл. Откопать (во множествѣ). Де які батько позакопував гроші, то тепер він повідкопував та й багатіє. Харьк.
Порский, порськи́й, -а́, -е́ 1) Рѣзвый, быстрый. О. 1862. V. Кух. 38. Порськенький хлопчик. Черк. у. Почувши волю, кінь порский геть степом вибриком побрався. Греб. 354. 2) Легко раскалывающійся. Та ясена важче колоти, ніж дуба, дуб куди порскіший за ясена. Брацл. у. 3) Быстро выскальзывающій, скользкій. Той хлопець порський як в'юн: ти його побори, а він так тобі попід руками й випорсне. Кіевск. у. Чоловік такий порський, що з усякої біди знайде як викрутитись. Кіевск. у. Мило таке перське — не вдержиш. Кіевск. у. Ум. порске́нький, порськенький. Котл. Ен. III. 72.
Росполонюватися, -нююся, -єшся, сов. в. росполони́тися, -нюся, -нишся, гл. 1) Расширяться, расшириться, распространяться, распространиться, разростаться, разростись. Тепер малий садок, а як росполониться, то буде дуже гарний. Он ба, як малина росполонилась. Зміев. у. 2) Разлиться (о рѣкѣ). Дніпро росполонився, що й не можна проїхати.
Таськати, -каю, -єш, гл. Призывать утокъ, крикомъ: тась-тась! Шейк.
Цідула, -ли, ж. Записка. Прочитай оцю цідулу. Шевч. 447. Ум. цідулка, цідулочка.
Червонопикий, -а, -е. = червономордий. Червонопикий ксьондз. К. ЦН. 306.
Нас спонсорують: