Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заколивати
заколисати
заколисувати
заколихати
заколихувати
заколихуватися
заколоджувати
заколоситися
заколот
заколота
заколоти
заколотися
заколотити
заколотитися
заколоток
заколочувати
заколупити
заколядувати
закомезитися
закомешитися
закомірок
закон
законити
законний
законність
законовалити
законодавець
законтрактувати
законюватися
законяти
законятися
закопанець
закопати
закопилити
закопилювати
закопирсати
закопирчувати
закопотіти
закопошитися
закоптити
закоптілий
закопування
закопувати
закопуватися
закопчувати
закопчуватися
закордонець
закордонний
закордонник
закоренити
закоренювати
закоренюватися
закоржавіти
закоростявіти
закортіти
закорчавіти
закорючити
закосити
закосичити
закосичувати
закосичуватися
закосок
закостричитися
закосянин
закот
закота
закотистий
закотити
закоханець
закоханий
закохання
закохати
закохувати
закохуватися
закоцюрбитися
закочистий
закочувати
закочуватися
закоштувати
закошувати
закощавіти
закрадатися
закрайок
закрапати
закрасити
закрасти
закрастися
закрасуватися
закрашати
закрашатися
закраяти
закректати
закрепа
закрепити
закрепитися
закривання
закривати
закриватися
закривдити
закривити
закривитися
закривіти
закрильщик
закрити
закритний
закричати
закришити
закришка
закришталюватися
закришувати
закрівавити
закрівавитися
закріпа
закріпити
закріпляти
закріплятися
закріпостити
закріпощати
закріпощатися
закровлений
Викопирсувати, -сую, -єш, сов. в. викопирсати, -саю, -єш, гл. Выковыривать, выковырять. Уман. І. 120.
Висохлий, -а, -е. . = висхлий
Відплачувати, -чую, -єш, сов. в. відплатити, -чу, -тиш, гл. 1) Отплачивать, отплатить, вознаграждать, вознаградить. Нема в нас, козаків, срібла та злата, щоб за дари дарами відплатити. К. Бай. 21. 2) Отомщать, отомстить. Товариші гайдамаки, чиніть мою волю, що нам треба відплатити вкраїнську недолю. Макс.
Гличка, -ки, ж. 1) Ум. отъ глиця. 2) Названіе тонкаго вола. КС. 1898. VII. 46.
Гуза́, -зи́, ж. Корма, задняя часть лодки. Черк. у.
Зазмага́тися, -га́юся, -єшся, гл. Вступить въ споръ, заспорить. Зазмагалися за той город, та й сваряться, та й позиваються й досі.
Зві́тки, зві́ткіль, звіткіля́, нар. = звідки.
Попідвішувати, -шую, -єш, гл. Повѣсить (многое).
Сіра, -ри, ж. Сѣра. Він мене сірою не подкурить. Рудч. Ск. І. 63. Болѣе употребительно Ум. сірка.
Шуль I, -ля, м. Родъ игры: бросаютъ палки такъ, чтобы палка однимъ своимъ концемъ подсунулась подъ другую, лежащую на землѣ, палку. КС. 1887. VII. 477.
Нас спонсорують: