Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звірня

Звірня́, -ні́, ж. соб. Звѣрье. А що там звірні було, — Господи!
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 132.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІРНЯ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІРНЯ"
Бидзатися, -дзаюся, -єшся
Бойчук, -ка, м. Молодой бойко. Желех.
Дзвона́рський, -а, -е. Относящійся къ звонарю.
Згусти́ти, -щу́, -сти́ш, гл. Сгустить. Як сир згустив, упорав, приспособив. К. Іов. 22.
Кокоруддя, -дя, с. соб. Шишки (сосны и пр.). Вх. Уг. 245.
Просурмити, -млю, -миш, гл. Протрубить.
Страптувати, -ту́ю, -єш, гл. ? Пішла би я в чисте поле по стадо воронеє, своє зілє страптувати. Гол. IV. 348.
Ступійка, -ки, ж. Подножка въ экипажѣ. Конст. у.
Темперування, -ня, с. Очиниваніе перьевъ. Шейк.
Убий-Душа, -ші, об. Убійца. А мій батько убий-душа. Мнж. 57.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВІРНЯ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.