Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

заліжка
заліззя
залізко
залізний
залізник
залізняк
залізо
залізовина
залізти
залізце
залізяка
залізяний
залізянка
залізячка
залім и залом
залінуватися
заліпити
заліплювати
заліплюватися
залісок
залітати
заліток
залітошній
залітувати
залічити
залічитися
залляти
залог
залога
заложатися
заложити
залоза
залозувати
залозуватий
залозяка
залоїтися
залоктати
залом
залома
заломистий
заломити
залопом
залопотіти
залоптати
залоскотати
залубиці
залубка
залубний
залубниці
залубуватіти
залулукати
залунати
залупа
залупати
залупити
залуплювати
залуплюватися
залупчистий
залускати
залускотіти
залучати
залучник
залущати
зальоги
зальопати
зальоти
зальотний
зальотник
залюбити
залюбки
залюблювати
залюблюватися
залюднення
залюднити
залюдніти
залюдняти
залюднятися
залюляти
залюпатися
залютий
залютувати
залютуватися
залягання
залягати
залякати
залякатися
залякувати
залямувати
залямчитися
заляпати
заляпотіти
заляскати
заляскотіти
залячи
залячися
залящати
замагати
замазати
замазка
замазувати
замазуватися
замазура
замазурити
замазуритися
замазуха
замазчити
замазчитися
замаїти
замайструвати
замайструватися
замакітритися
замалим
замалювати
замалярувати
замандюритися
заманити
заманка
заманутися
заманячити
замарити
Безуман, -на, м. Безумецъ, глупый. Туман танчок виводе... Не ставай край тумана, бо той туман — безуман: білі ручки полама, перстенечки позніма. Александров. у. Н. п.
Веселка, -ки, ж. 1) Радуга. Маркев. 16. 2) — вонюча. Раст. Phallus imprudicus. ЗЮЗО. І. 131. 3) — чортова. Раст. Phallus, caninus L. ЗЮЗО. І. 131. Ум. веселонька, веселочка. Роскажи, як за горою сонечко сідає, як у Дніпра веселочка воду позичає. Шевч. 324.
Жерде́ля, -лі, ж. Абрикосъ.
Капитанський, -а, -е. Капитанскій. Стане панеєю, як буде капітанська теща. Кв. І. 196.
Ліпа́рь, -ря, м. = ліпак. Желех.
Мокру́ха, -хи, ж. Водка.
Приподобитися Cм. приподоблятися.
Розласуватися, -суюся, -єшся, гл. Разлакомиться.
Сухоперний, -а, -е. Вымытый безъ предварительнаго намачиванья и бученья. Г. Барв. 44.
Шнурувати, -ру́ю, -єш, гл. 1) Шнуровать, зашнуровывать. На ножейках мат шнуровані дітки. АД. І. 43. 2) Увязывать веревками.
Нас спонсорують: