Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

загрюзитися
загрюкати
загрюкотіти
загрякотіти
загрянишний
загуба
загубити
загубитися
загубіль
загугнити
загугнявіти
загуготіти
загуда
загудити
загудіти
загукати
загуляти
загуляти 2
загулятися
загуменний
загумення
загуменок
загупати
загурити
загуритися
загуркотати
загурчати
загуряти
загурятися
загусати
загусти
загутати
загутатися
заґавити
заґавитися
заґвалтувати
заґеґотати
заґедзелити
заґедзкатися
заґелґати
заґелкати
заґерґотати
заґерґотіти
заґеровувати
заґрундзьовувати
заґудзлити
зад 1
зад 2
задава
задавати
задаватися
задавити
задавійко
задавлячка
задавнений
задавнення
задавнити
задавнювати
задавнюватися
задання
задар
задарити
задарь
задарювати
задати
задаток
задача
задвигтіти
задвижати
задвірковий
задвірок
задвоякий
задекретувати
заденчити
задера
задерака
задерачка
задеревіти
задерев'яніти
задержати
задержувати
задержуватися
задерика
задерикуватий
задерихвіст
задерій
задернувати
задернути
задерти
задесенець
задесенський
задесенщина
задешевіти
заджерґотати
заджеркотіти
заджижчати
задзвеніти
задзвонити
задзвонитися
задзеленькотіти
задзеленьчати
задзєкати
задзижчати
задзичати
задзігорити
задзюрити
задзюркотати
задзюркотіти
задзюрчати
задибати
задивитися
задивлятися
задивувати
задивуватися
задимати
задимити
задимка
задимлювати
задимувати
задинати
Бридуля, -лі, ж. Безобразная женщина. Вх. Лем. 394.
Лісу́н, -на, м. По народн. повѣрьямъ — человѣкообразное существо, живущее въ лѣсу. Лісун таки як чоловік, тільки в його нема тіні... В його й жінка є. лісу́н (также полісу́н) — богъ волковъ, заботящійся объ ихъ прокормленіи; кромѣ того без його ярмарка ніколи не буде, він на все ціну зводить. Грин. Изъ устъ. 13, 10 — 11. Cм. лісові люде.
Лу́па, -пи, ж. Лупа, увеличительное стекло. Ком. II. 89.
Побусурманити и побусурменити, -ню, -ниш, гл. Обасурманить (многихъ).
Поверх нар. 1) Сверхъ. І сліду нема, мов поверх води поплили. Шевч. 296. 2) Выше, надъ. Як дуже зілля кипить — милий поверх дерева летить. Ном. № 231. 3) Наверхъ. Кожух носить навыворот шерстю поверх. Стор. МПр. 169. 4) Свыше. Поверх сотні. Хотин. у.
Поле, -ля, с. 1) Поле. В чистому полі да і пшениченьку поле. Мет. 101. Святий Юрій по полю ходить, хліб жито родить. Ном. № 433. В чистім полі край дороги висока могила. Мет. 97. 2) Фонъ (въ узорной ткани и пр.). Вас. 171. Чуб. VII. 426. 3) Полъ. А ворожка і каже: «Оже, бабо, на твої гроші ще одна твоя дитина женеться!» — А киньте ж, — кажу, з якого поля: з жіночого, чи з мужичого? — «З мужичого», — каже. Кобел. у. Ум. поленько. О. 1862. IV. 12. полечко. Маркев. 105. польце. Зорати польце. Засіяв чоловік просом польце. О. 1862. VIII. 25.
Слихати, -шу, -шиш, гл. Слыхать. Ані слихом слихати, ані видом видати. Ном. № 1939.
Топірчик, -ка, м. 1) Ум. отъ топір. 2) мн. Раст. a) Viola tricolor. Шух. І. 22. б) Viola declinata. Шух. І. 21.
Шило, -ла, с. 1) Шило. шило в мішку не втаїться. Не удержится въ секретѣ, обнаружится. Ном. № 6798. його й шило голить. Такой счастливый. Ном. № 1646. не вміє й шила загострити. Ни къ чему не способенъ. 2) Заостренная палка, на которую натыкаютъ кусокъ рога для распариванія его. Вас. 163. 3) шила бити. Родъ игры. О. 1861. XI. Св. 31. 4) шилом їхати. Ѣхать, запрягши лошадей гуськомъ. Вх. Зн. 82. Ум. шильце. Побігла попадя до шевця і випросила у нього шильця і дратву. Чуб. II. 106.
Шкафа, -фи, шкахва, -ви, ж. = скахва. Части: деревянная ручка — колодка, ножъ — шнафа, ножъ къ ручкѣ прикрѣпленъ двумя вушками. Шух. І. 253. Вушка наз. въ Галиціи также антабками. МУЕ. І. 72.
Нас спонсорують: