Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зжалитися
зжати
зжахнутися
зжентичитися
зжерти
зжидовіти
зжиловатіти
зжинати
зжинатися
зжирати
зжити
зжитися
зжовтити
зжовтіти
зжолобити
зжолобитися
зжувати
зжурити
зжуритися
зза
ззаду
ззамолоду
ззивати
ззиратися
ззиркнутися
ззісти
ззувати
зибком
зиз
зизати
зизий
зизоокий
зизуля
зик
зикати
зима
зимарка
зимець
зимки
зимушка
зимушній
зирк!
зиркнути
зирно
зирнути
зиск
зискати
зичити
зичливець
зичливий
зичливість
зичливо
зичний
зично
зі
зібгати
зібгатися
зібрати
зів
зів'яти
зівака
зівати
зівка
зів'янути
зігнати
зігнути
зігріти
зідрати
зіждати
зізвати
зізволити
зізволяти
зізнаватися
зійти
зікратий
зілина
зілленько
зілля
зілляти
зільжити
зільник I
зільник II
зільниця
зільничок
зіма
зімівка
зімівля
зімкнути
зімлість
зімліти
зімненький
зімний
зімник
зімникуватий
зімниця
зімничуватий
зімно 1
зімно 2
зімняк
зімняти
зімнятися
зімовий
зімовик
зімовище
зімовник
зімовчак
зімогрій
зімодра
зімонька
зімський
зімувати
зімуватися
зім'яти
зім'ятися
зіниця
зіновать
зіновка
зінське щеня
зіньківка
зіпа
Дорогоці́нний, -а, -е. Драгоцѣнный. Каміння дорогоцінне. Рудч. Ск. II. 32.
До́тик, -ку, осязаніе
Зажи́тися Cм. заживатися.
Замовни́й, -а́, -е́ Заговоренный. Ой у тебе, отамане, замовна рушниця. К. Досв.
Запоми́йнити, -ню, -ниш, гл. Наполнить помоями, занять для помой, испачкать помоями. Запомийнив чавун: узяв та помий налив. Конст. у.
Іржати, -жу, -же́ш, гл. Ржать. А кінь ірже, води не п'є, доріженьку чує. Чуб. V. 15.
Оденок, -нка, м. Стогъ сѣна. Шух. І. 76, 108.
Пересушувати, -шую, -єш, сов. в. пересуши́ти, -шу́, -шиш, гл. 1) Просушивать, просушить. Ми вам тут не надокучимо, онучечки пересушимо. Грин. III. 430. 2) Пересушивать, пересушить чрезъ мѣру.
Порозчинювати, -нюю, -єш, гл. = порозчиняти.
Походне, -но́го, с. Плата въ цехъ отъ вновь поступающаго. Козел. у.
Нас спонсорують: