Вертлюг, -га, м. Неподвижный винтъ, на которомъ что нибудь вращается. Cм. верклюг.
Гнутися, гнуся, гнешся, гл. 1) Гнуться, сгибаться. Долина глибока, а калина висока, аж додолу віття гнеться. Їсть так, аж ніс гнеться, — съ жадностью ѣстъ. 2) Переносно: покоряться. Ярема гнувся, бо не знав, не знав сіромаха, що виросли крила. 3) Увиливать, не желать сдѣлать. Не гнися, сваточку, не гнися: єсть у тебе на кошарі ягниця, — поведи на торжок та продай а нам горілочки розгадай! Довго мабуть гнувся — не давав?
Злоститися, -щуся, -стишся, гл. = злостувати. Він на мене злостився.
Квизнути, -ну, -неш, гл. Хныкать. І чого квизне?
Ломакува́тий, -а, -е. Грубый, неотеса (о человѣкѣ).
Мішка́нець и пр. = мешканець и пр.
Проседіти, -джу, -диш, гл. = просидіти.
Сухарець, -рця, м. Ум. отъ сухарь.
Халащати, -щаю, -єш, гл. = халаштати.
Цуравий, -а, -е. Въ лохмотьяхъ.