Вирячувати, -чую, -єш, сов. в. вирячити, -чу, -чиш, гл. — очі. Вытаращивать, вытаращить глаза. Яким знов вирячив очі на свою жінку.
Відрадість, -дости, ж. Отрада, утѣшеніе. Ой молодосте, відрадосте! Шукав одрадости між козаками. Cм. відрада, відрадність.
Вороняка, -ки, м. Ув. отъ ворон.
Гий меж. = I. Гей 1.
Гілечка, -ки, ж. Ум. отъ гілка.
Квапитися, -плюся, -пишся, гл. 1) Спѣшить, торопиться. Не квапся против невода рибу ловити. Не квапся поперед батька в пекло. Ходім, Рябко! — Еге, ходім! Не дуже квапся! . 2) Стремиться. Мирських забавок, до которих молода душа його, не згірш, як і в инших людей, квапилась. Хлоп'ята вже квапляться чумакувати. 3) Льститься, зариться. Ти не квапся на мою дочку, бо вона не твоя: ти безштанько, наймит, а вона хазяйського роду.
Пайка, -ки, ж. Паекъ, часть. Я ті шкури не зіпсую, свою пайку відбатую. Як зароде Бог гліба, то й ваша пайка буде, хоч і не орали-сте.
Скарб, -бу, м. 1) Сокровище, кладь. Колись наші діди над сією річкою козакували, да в сій річці скарби поховали; як будете скарби находити, будем з вами пополам ділити. 2) Богатства, финансы, средства. На церкви накладали..., которі давнім козацьким скарбом будували. Буду я з тебе великії скарби мати. 3) Казна. Казенное учрежденіе. А то робили ми в Раківці, мур становили у скарбу.
Четверень, -рня, м. Одна часть распиленнаго начетверо древеснаго ствола.
Штурм, -му, м. 1) Штурмъ, приступъ. Одинадцять штурмів козаки відбили. 2) Штормъ, буря на морѣ. Пів-копи грошей в руки суну, аби на морі штурм утих.
