Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звіряти

Звіря́ти, -ря́ю, -єш, сов. в. вві́рити, -рю, -риш, гл. 1) Провѣрять, провѣрить, вывѣрять, вывѣрить. Я його вже звірила за того карбованця. Н. Волын. у. Я звірив на собі, що нема й гірше, як води вип'єш з холоду. О. 1861. V. 70. 2) Довѣрять, довѣрить. Він на ню звіряв усе своє добро. Зміев. у.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 133.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІРЯТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВІРЯТИ"
Вицілити, -лю, -лиш, гл. Попасть (при выстрѣлѣ). Не завсігди він і попадає в нього. Часом вицілить, що но хвоста йому одіб'є. Драг. 44.
Гладій, -дія, м. Инструментъ для обточки ступицъ. Сумск. у.
Едек, -ку, м. Длинная бичова, которой, при безвѣтріи, тянутъ лодку вдоль берега. МУЕ. І. 50. (Добруджа). Наловили риби руснаки, тягнуть її в човнах на едеку, йдучи берегом. МУЕ. І. 35.
Китаєчка, -ки, ж. Ум. отъ китайка.
Очуматися, -маюся, -єшся, гл. Прійти въ себя, очнуться. Очумався вже в хаті. Мир. ХРВ. 54.
Подоростати, -та́ємо, -єте, гл. Дорасти (о многихъ).
Родовитість, -тости, ж. 1) Знатное происхожденіе, родовитость. 2) Наслѣдственность. 3) Плодородіе.
Сисун, -на, м. Сосунъ. Ум. сисунець.
Уранці нар. Утромъ. Хто звечора плаче, той уранці буде сміяться. Ном. № 5853.
Щет, -ти, ж. = щеть. Вх. Лем. 487.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВІРЯТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.