Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

змикитити
змикнути
змилини
змилити
змилитися
змилка
змилок
змилосердитися
змилоститися
змилування
змилуватися
змилювати
змилюватися
змимрити
змирити
змиршавіти
змирщина
змисел
змислений
змислити
змисний
змити
змідніти
зміж
змізкувати
зміїв
зміїний
зміїха
змій
змійка
змійок
зміна
змінити
змінний
змінчик
зміняти I
зміняти II
змінятися I
змінятися II
змірати
змірити
зміркувати
зміркуватися
змірок
зміряти
змісити
змістити
змітати
змітка
змітки
зміток
зміцнити
зміцніти
зміцнювати
змішання
змішати
змішувати
змішуватися
зміщати
зміщатися
зміюк
зміюка
змія
зміястий
змлоїти
змова
змовини
змовити
змовка
змовкати
змовленник
змовляти
змовлятися
змовчати
змога
змогти
змогтися
зможність
змокати
змоклий
змокравіти
змокріти
змокти
змолодикувати
змолодіти
змолоду
змолоти
змолотися
змолотити
змолочувати
зморгнути
зморгнутися
змордувати
змордуватися
зморити
зморитися
зморозити
зморокувати
зморхнутися
зморхтися
зморшка
зморшкуватий
зморщити
зморщитися
зморщка
змоскалілий
змоскаліти
змоскалювати
змостити
змотати
змотувати
змотуватися
змотузити
змочи
змочити
змочувати
змощувати
змощуватися
змрік
змружити
Голодування, -ня, с. Голоданіе.
Дба́чка, -ки, ж. Пріобрѣтательница, рачительница.
Зукрашати, -ша́ю, -єш, сов. в. зукрасити, -шу, -сиш, гл. Украшать, украсить. Вони його любили, мов жертву ідольську квітками зукрашали. К. МБ. III. 257. Султанські зукрашені кіосками сади. К. ПС. 126.
Перекривляти, -ля́ю, -єш, сов. в. перекриви́ти, -влю́, -виш, гл. 1) Искривлять, искривить, исказить. Як подивишся у його (дзеркальце), то й себе не пізнаєш, так тобі перекривить обличча. МВ. І. 25. 2) Передразнивать, передразнить.
Пистоля, -ля́ти, с. Пистолетъ. Шух. І. 230.
Підмезинний палець. Безымянный палецъ. Зміев. у.
Повидноті нар. На разсвѣтѣ.
Поз'їзджати, -джаємо, -єте, гл. Съѣхать, уѣхать (о многихъ). Були річки — повсихали, були кращі — поз'їзджали. Чуб. V. 540.
Роскіп, -пу, м. 1) Расколъ, расщепъ. Шух. I. 171. 2) Развѣтвленіе, напр. въ рукояткѣ граблей, въ дышлѣ воловьяго воза. Шух. I. 166.
Сітянка, -ки, ж. Плохая, рѣдкая ткань. Пресвята Покровойко, покрий мою головойку яков таков сітянков, няй зістану христянков. Старомиск. у. въ Галиц. МУЕ. III. 50.
Нас спонсорують: