Бомок, -мка, м. 1) Слѣпень бычачій, Tabanus bovinus. 2) бомки бити, стріляти. Брать глину или грязь на палочку и бросать ее вверхъ; въ переносномъ значеніи: ничего не дѣлать, баклушничать. Ниньки святої Домки: хто не хоче робити, той стріляє бомки. . бомка люде пустили за вас. Распустили о васъ слухъ. що ти ми пуцьоєш бомки? Зачѣмъ ты врешь, обманываешь?
Заскака́ти, -ка́ю, -єш и -качу́, -чеш, гл. Запрыгать. Ніхто не баче, як сирота плаче, а як заскаче, то всяк побаче.
Захімлы́ты, -млю́, -лы́ш гл.? Захімлили хімлушечку, Як у полі грушечку Сьому, тому хімлушечка, А Юрасю як душечка. Свад. п.
Лука́вити, -влю, -виш, гл. Лукавить, фальшивить, хитрить; кривить душой. Ти (доля) не лукавила зо мною, ти другом, братом і сестрою сіромі стала. Побачите, которе з нас лукавить.
Мазя́, -зяти, с. Запачканное, неопрятное дитя.
Очужіти, -жію, -єш, гл. Сдѣлаться чужимъ.
Підгребти Cм. підгрібати.
Стріть, -ти и -[b]ті[/b], ж. Встрѣча. у стріть іти. Итти на встрѣчу. А ти, Андрію, знов з тим а тим підеш мені в стріть. у стріть води. Противъ теченія.
Струпішати, -шаю, -єш, струпішіти, -шію, -єш, гл. Разложиться. Лежить козак молоденький, на нім тіло почорніло, а від вітру струпішіло.
Хамудь, -дя, м. = мудь 1.