Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

змикитити
змикнути
змилини
змилити
змилитися
змилка
змилок
змилосердитися
змилоститися
змилування
змилуватися
змилювати
змилюватися
змимрити
змирити
змиршавіти
змирщина
змисел
змислений
змислити
змисний
змити
змідніти
зміж
змізкувати
зміїв
зміїний
зміїха
змій
змійка
змійок
зміна
змінити
змінний
змінчик
зміняти I
зміняти II
змінятися I
змінятися II
змірати
змірити
зміркувати
зміркуватися
змірок
зміряти
змісити
змістити
змітати
змітка
змітки
зміток
зміцнити
зміцніти
зміцнювати
змішання
змішати
змішувати
змішуватися
зміщати
зміщатися
зміюк
зміюка
змія
зміястий
змлоїти
змова
змовини
змовити
змовка
змовкати
змовленник
змовляти
змовлятися
змовчати
змога
змогти
змогтися
зможність
змокати
змоклий
змокравіти
змокріти
змокти
змолодикувати
змолодіти
змолоду
змолоти
змолотися
змолотити
змолочувати
зморгнути
зморгнутися
змордувати
змордуватися
зморити
зморитися
зморозити
зморокувати
зморхнутися
зморхтися
зморшка
зморшкуватий
зморщити
зморщитися
зморщка
змоскалілий
змоскаліти
змоскалювати
змостити
змотати
змотувати
змотуватися
змотузити
змочи
змочити
змочувати
змощувати
змощуватися
змрік
змружити
Беседувати, -дую, -єш, гл. Бесѣдовать, разговаривать. А хлопець знає, що дома піп беседує. Рудч. Ск. І. 170. І пийте, і їжте, і беседуйте. Чуб. V. 149.
Бражник, -ка, м. 1) Чанъ для браги. 2) Продавецъ браги.
Виступцем Cм. виступець 1.
До́нчик, -ка, до́нчичок, -чка, м. Ум. отъ доне́ць.
Ме́нька, -ки, ж. Рыба: конь, конекъ, Syngnatus Hyppocampus.
Певність, -ности, ж. 1) Вѣрность. Скажи мені, серце моє, чи будеш, ти певна? На що ж тобі, мій миленький, той певности знати, коли будеш тую нічку в степу ночувати? Чуб. V. 76. 2) Увѣренность. Дає Господь їм певність і безпечність. К. Іов. 54.
Украсти, -ду, -деш, гл. Украсть. В середу постила, а кобилу вкрала. Ном. № 535.
Уроїтися, уроюся, -їшся, гл.в голову. Засѣсть въ головѣ. Вроївся мені в голову Семен небіжчик. Н. Вол. у.
Хворост, -ту, м. Хворостъ. Св. Л. 157. Лежить під хворостом та й крутить хвостом. Ном. стр. 293, № 119.
Четверик, -ка, м. Четверикъ, четверка. Пішов четвериком орать. Рудч. Ск. І. 180. Ум. четверичо́к.
Нас спонсорують: