Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

затуркати
затуркотіти
затурчати
затушкати
затушковувати
затушковуватися
затушкувати
затхнутися
затьмити
затьон
затьопа
затьопатися
затьор
затьорач
затьохкати
затюкати
затюпати
затяг
затягати
затягатися
затягач
затяготніти
затягти
затяжець
затяжити
затяжний
затяжок
затямити
затяти
затятий
заубожати
зауважати
заужати
зауздати
заулок
заупиняти
заутеріти
заухати
заушник
заушниця
зафактувати
зафарбувати
зафундувати
захакатися
захандричити
захапати
захапатися
захапувати
захарамаркати
захарастрити
захарастритися
захаркати
захарлати
захарчати
захарчувати
захаяти
захвабрувати
захвалити
захвальшувати
захвалювання
захвалювати
захваляти
захвататися
захватити
захватич
захвачувати
захвилювати
захвирсувати
захвойдати
захвойдаха
захворіти
захвортунити
захвостати
захвостати 2
захвостуватий
захвоськати
захвощатися
захекатися
захидный
захид-сонця
захидъ
захилий
захилити
захиляти
захилятися
захимерити
захирілий
захиріти
захист
захистити
захистний
захистник
захистя
захитати
захитатися
захихикати
захищ
захищати
захищатися
захімлыты
захланний
захланник
захланнисть
захлынатыся
захлыпаты
захлыпатыся
захлыстувати
захлыстуватися
захлюндрытыся
захлюпаты
захлюпатыся
захлюпостаты
захлюпотати
захлюстати
захлюстатыся
захлющытыся
захлянути
захляпатыся
захлясти
захмарити
Дебела́стий, -а, -е = Дебелий.
Долі́ський, -а, -е. Нижній, внизу находящійся. Kolb. І. 92. Шух. І. 36.
Закінча́ти и закінчити, -чу́, -чи́ш, гл. Закончить, окончить. Весілля вже, бачте, закінчали. Г. Барв. 4. Люде живуть і бідніше, і живуть же якось! — закінчила вона тими словами свою річ. Левиц. Пов. 280.
Опинитися, -ню́ся, -нишся, гл. Очутиться. Аж, ось, не знаю я того, як сірий вовк тут опинився. Греб. 385. Як дам тобі на відлі, той за дверима опинишся. Полт. Земля під тобою розступиться і ти опинишся в пеклі. Стор. МПр. 41.
Отакелезний, -а, -е. = оттакелезний.
Полапки нар. Ощупью. Поночі, так я полапки вибірала. Пирят. у. Удень вони як серед ночі ходять, і полапки гмукають о полудні. К. Іов. 12.
Пристарітися, -ріюся, -єшся, гл. Состариться. Тепер, як пристарівся, моргне сивим усом, — громада й примічає. МВ. І. 108. Сдѣлаться старымъ (о вещахъ). Заново ситце на колонку, а як пристаріється, — садять квочку. Ном. № 5316.
Пхинькати, -каю, -єш, гл. = пхикати. Желех.  
Телиця, -ці, ж. Телка. Що там чувати коло вашої хати? Бик чи привик, телиця чи веселиться? Ном. № 11843. Ум. теличка, теличенька, теличечка.  
Шинкаренко, -ка, м. Сынъ кабатчика. Із Стехівки та шинкаренко. Котл. Ен. VI. 17.
Нас спонсорують: