Бурмак, -ка, м. Ворчунъ, брюзга.
Госпо́дній, -ня, -нє Господній, Божій. То серце щебече Господнюю славу.
Зака́л, -лу, м. и зака́ла, -ли, ж. 1) Въ хлѣбѣ: закалъ, нерыхлый слой хлѣба надъ нижней коркой. 2) Трещина, скважина. Направо ся тягне широкий мур, а в мурі щось чути, шепоче, вендровник звертає там очі, аж тутки в закалі, гей срібний шнур, збігаються нори в студений чур. Ум. зака́лець. Такий хліб удався, що кіт би за шкуру сховався: закалець на палець.
Кашиця, -ці, ж. Родъ быка, составленнаго изъ двухъ, сбитыхъ изъ обрубковъ дерева, стѣнокъ, поставленныхъ параллельно одна другой, причемъ пространство между ними наполнено камнями; употребляются при постройкѣ ризей.
Квас, -су, м.
1) Кислота.
2) Квасъ. Знайте нас: ми кислиці, із нас квас.
3) Закваска. Остерегайтесь квасу фарисейського.
4) Также квас шевський. Квасъ для выдѣлки кожъ. Ум. квасо́к.
Кістка, -ки, ж. Кость. Чорток, чорток, не полічи моїх кісток. Кістки у могилі, сам в Господа Бога. Кістка мертва. Болѣзнь, наростъ на тѣлѣ.
Окуляри, -рів, м. мн.
1) Очки. На очі вставлю окуляри. Шкапа твоя трохи, чоловіче, не добачав дак купи їй окуляри. — втерти. Провести, надуть.
2) Синяки подъ глазами отъ побоевъ, фонари. Так побили мене, що я три тижні носив оттакі окуляри.
Позамикувати, -кую, -єш, гл. = позамикати. У мене ворота позамикувані.
Порічки, -чок, ж. мн. Красная смородина, Rhus rubrum L.
Уморитися, -рюся, -ришся, гл. Устать, утомиться.