Воротній, -я, -є. Воротный. Якась людина.... бралась на перелаз у воротній хвірточці.
Гу́сто, нар. 1) Густо. Де густо, там не пусто. Густо замісила тісто. 2) Обильно. Густо сльози ллються. 3) Во множествѣ, много. Манастирь весь богомольці густо обступили. Людей було не дуже густо. 4) Часто. Густо дивиться, та рідко бачить. Ча́сто й гу́сто. Очень часто. Моя мати часто і густо плаче за мною. Таких парубків часто й густо можна зустріти по наших хуторах та селах. 5) — дзвони́ти. Звонить во всѣ колокола. Як вийшла вона слідом за попадею, то вже густо дзвонили, аж стара дзвіниця хиталась. Ум. Густе́нько, густе́сенько.
Забо́втатися, -таюся, -єшся, гл. Замочиться, запачкаться жидкой грязью.
Замазу́рити, -рю, -риш, гл. Запачкать.
Зуверіти, -рію, -єш, гл. Покоробиться. Зуверіли дощки.
Козельок, -лька, м. = козелок. Павлик... бігав по степу, гуляв там в гілки, в цурки... їв козельки, щавель.
Окріп'я, -п'я, с. = окріп, 2. На Прокіп'я рвуть окріп'я.
Пазовитий, -а, -е. Заботливый, хлопотливый, старательный. До всього прикидлива і пазовита така.
Погукування, -ня, с. Покрикиванья, крики, выкрики. Христя мерщій тікає у двір, а за нею слідом погукування та вигукування.
Росхитувати, -тую, -єш, сов. в. росхита́ти, -та́ю, -єш, гл.
1) Расшатывать, расшатать. Росхитав стовпа так, що скоро впаде.
2) Раскачивать, раскачать. Не росхитуй човна, бо вивернешся.
