звір II
Звір Ii, -ра, -ру, м. 1) Звѣрь. З теї тучи в темний ліс, — нехай мене звір іззість. 2) Волкъ. Ум. зві́рик, звіро́к. Звірок утішний білка. Ув. звірю́ка, звіря́ка.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 132.
Том 2, ст. 132.