Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

захмарювати
захмарюватися
захмелити
захмулений
захмурытыся
захмызуваты
захова
заховання
заховати
заховатыся
заховстаты
заховъ
заходень
заходенькы
заходжуватыся 1
заходжуватыся 2
заходжый
заходитися
заходыты 1
заходыты 2
заходытыся
захожалый
захожаты
захождаты
захожуваты
захожуватыся
захожый
захолітаты
захолітатыся
захолод
захолода
захолоджуваты
захолоджуватыся
захолодиты
захолодка
захоложуваты
захолонуты
захоп
захоплювати
захоробрытыся
захорона
захоронний
захороныти
захороняты
захорошиты
захоруваты
захотиты
захотитыся
захотінка
захрабруваты
захрестыты
захрестытыся
захропты
захрумкаты
захрумтіти
захрупаты
захрупостіты
захрущаты
захрыпнуты
захрьожаты
захряснуты
захрясыты
захтиты
захтитыся
захудиты
захудыты
захукаты
захурчаты
зацаринський
зацарювати
зацвенькати
зацвилити
зацвірінькати
зацвіріньчати
зацвірчати
зацвісти
зацвітати
зацвяхувати
зацирувати
зацитькати
зацитькувати
зацідити
зацілувати
заціпеніти
заціпити
заціпкуватий
заціпнути
зацмокати
зацокотати
зацокотіти
зацупити
зацупіти
зацурати
зацуратися
зацурувати
зацькувати
зацюкати
зацюцяти
зачавити
зачавліти
зачадити
зачадіти
зачаклувати
зачалити
зачало
зачапати
зачаровувати
зачати
зачатія
зачаток
зачатувати
зачахти
зачвакати
зачвалати
зачванитися
зачвиркати
зачеберхнути
зачекати
зачелядкувати
заченцювати
Відселяти, -ля́ю, -єш, сов. в. відселити, -лю, -лиш, гл. Отдѣлять, отдѣлить сына на самостоятельное хозяйство. Оце я одселяю вже старшого сина, ставлю йому хату на леваді. Рк. Левиц.
Герць, -ця, м. = герець.
Дзво́ничок, -чка, м. Ум. отъ дзвоник.
Замо́жніти, -нію, -єш, гл. Разживаться, богатѣть.
Охолоджувати, -джую, -єш, сов. в. охолодити, -джу, -диш, гл. Прохлаждать, прохладить. Рани мої постреляні та порубані окропи, охлоди. Дума.
Перевід, -воду, м. 1) = перехід 1. Нема льоду, нема льоду, нема переводу, хто мене вірно любить, бреде через воду. Чуб. V. 84. Беру воду з переводу. Гол. І. 176. 2) Непроизводительная трата, порча. 3) Прекращеніе. Козацькому роду нема переводу. Ном. № 771.
Підкурювати, -рюю, -єш, сов. в. підкури́ти, -рю́, -риш, гл. Подкуривать, подкурить, пустить дымъ подъ что нибудь. Ой циганочка да доріженька її волю вволила: ой одрізала да русої коси, козака підкурила. ЗОЮР. II. 255. (Горицвітом) добре од курячої сліпоти підкурювать. Чуб. І. 82.
Попідсувати, -ва́ю, -єш, гл. Подсунуть, пододвинуть (во множествѣ).
Сиротинський, -а, -е. Сиротскій. Побють тебе, козаченьку, сиротинські сльози. Чуб. V. 401.
Титаренко, -ка, м. Сынъ церковнаго старосты.
Нас спонсорують: