Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

захмарювати
захмарюватися
захмелити
захмулений
захмурытыся
захмызуваты
захова
заховання
заховати
заховатыся
заховстаты
заховъ
заходень
заходенькы
заходжуватыся 1
заходжуватыся 2
заходжый
заходитися
заходыты 1
заходыты 2
заходытыся
захожалый
захожаты
захождаты
захожуваты
захожуватыся
захожый
захолітаты
захолітатыся
захолод
захолода
захолоджуваты
захолоджуватыся
захолодиты
захолодка
захоложуваты
захолонуты
захоп
захоплювати
захоробрытыся
захорона
захоронний
захороныти
захороняты
захорошиты
захоруваты
захотиты
захотитыся
захотінка
захрабруваты
захрестыты
захрестытыся
захропты
захрумкаты
захрумтіти
захрупаты
захрупостіты
захрущаты
захрыпнуты
захрьожаты
захряснуты
захрясыты
захтиты
захтитыся
захудиты
захудыты
захукаты
захурчаты
зацаринський
зацарювати
зацвенькати
зацвилити
зацвірінькати
зацвіріньчати
зацвірчати
зацвісти
зацвітати
зацвяхувати
зацирувати
зацитькати
зацитькувати
зацідити
зацілувати
заціпеніти
заціпити
заціпкуватий
заціпнути
зацмокати
зацокотати
зацокотіти
зацупити
зацупіти
зацурати
зацуратися
зацурувати
зацькувати
зацюкати
зацюцяти
зачавити
зачавліти
зачадити
зачадіти
зачаклувати
зачалити
зачало
зачапати
зачаровувати
зачати
зачатія
зачаток
зачатувати
зачахти
зачвакати
зачвалати
зачванитися
зачвиркати
зачеберхнути
зачекати
зачелядкувати
заченцювати
Біга, -ги, ж. 1) Бѣгъ, побѣжка. Екатер. у. 2) бігою. Рысью. Кінь біжить бігою. Канев. у.
Відвикати, -каю, -єш, сов. в. відвикнути, -ну, -неш, гл. Отвыкать, отвыкнуть.
Зневолити Cм. зневолювати.
Нехвалитний, -а, -е. Не хваленый. Та воно часом з нехвалитного та бува добре.
Перетенетити, -не́чу, -тиш, гл. Всього тобі не перетенетити так, — шкода й заходу. МВ. ІІ. 118.
Прискрипати, -паю, -єш, гл. = прискригнути. Прискрипала мене нещасна година: вмерла жінка, зосталась дитина. Грин. III. 381.
Ростовпитися, -плюся, -пишся, гл. Раздаться, раздвинуться. Ростовптеся на люде, пропустіть старого уперед.
Сонюга, -ги, об. Соня, любящій, любящая спать. Конст. у. Ум. сонюжка.
Схилок, -лку, м. Наклонъ, спускъ, скатъ. склонъ. Та бо в нашім Яворові корчма коло схилку. Гол. III. 220.
Утори, -рів, ж. Желобокъ на краяхъ бочки, въ который вставляютъ дно. слабий, слабкий на вто́ри. а) Не умѣющій удержать въ себѣ газовъ. б) Несдержанный. Богині в гніві ті оке баби і так же на утори слабі. Котл. Ен. VI. 13. Бабка на утори слабка. Ном. № 12409.розійшлися. Навонялъ. — розсо́хлися. Умочился.
Нас спонсорують: