Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

злекшити
зленути
злепкуватий
злепок
злестити
злива
зливання
зливати
зливатися
зливки
злигати
злигатися
злигнути
злигодні
злигодній
злигти
злидарик
злидарити
злидарь
злидарька
злидарюка
злиденний
злиденник
злиденність
злиденно
злидень
злиднувати
злидяний
злизати
злизнути
злизувати
злий
злинка
злинути
злиняти
злипатися
злити
злихословити
зличний
злишнього
злишок
злізти
злінуватися
зліпити
зліплювати
зліплюватися
зліпок
злісливий
злісливо
злістниця
злість
злітати
злітатися
злітеплитися
зліти
злітки
злітній
злітце
злічити
злічувати
злічуватися
зло
злоба
злобитель
злобителька
злобливий
злобний
злобствувати
злобувати
зловжиток
зловити
зловитися
зловістний
зловіщуватий
злоги
злодарний
злодієнко
злодій
злодійка
злодійкуватий
злодійство
злодійствувати
злодійський
злодіяка
злодіячити
злодіячка
злодюга
зложити
зложитися
зломити
зломитися
зломок
зломча
злопати
злопотіти
злоріка
злорічити
злороб
злосливий
злосливість
злосливо
злословити
злосник
злосопротивний
злоститися
злостувати
злот
злотарник
злотечко
злотий
злотистий
злотити
злотківець
злотник
злото
злотоглав
злотоглавий
злотокрилий
злототканий
злочестивий
Барити, -рю, -риш, гл. Замедлять, задерживать. Ой одчиняй, не бари, бо кусають комарі. Н. п. Ой нуте, робіть, себе не баріть! Чуб. ІІІ. 231.
Відповісти Cм. відповідати.
Доте́рплювати, -плюю, -єш, сов. в. доте́рпіти, -плю, -пи́ш, гл. 1) Вытерпливать, вытерпѣть. Я знаю, він не дотерпить. Н. Вол. у. 2) Выносить, вынести, претерпѣвать, претерпѣть. Дотерпіла лиха в походах. Левиц. Пов. 24.
Зцапіти, -пію, -єш, гл. Глупымъ сдѣлаться, одурѣть (какъ козелъ). Желех.
Обмолотити Cм. обмолочувати.
Огниво, -ва, с. 1) Стальная пластинка въ замкѣ кремневаго ружья, стоящая противъ курка, — въ нее бьетъ кремень. Шух. І. 230. 2) Часть токарнаго станка. Cм. токарня. Шух. І. 305, 306. 3) Въ крышѣ оборога: каждая изъ четырехъ горизонтальныхъ жердей, составляющихъ четвероугольникъ, являющійся основаніемъ крыши. Вх. Зн. 42. Ум. огнивце.
Прицмокнути Cм. прицмокувати.
Риза, -зи, ж. 1) Риза, одежда священнослужителей. Чуб. І. 5, 85. Коли не піп, то не микайся в ризи. Ном. № 9571. 2) попови ризи. Родъ писанки. КС. 1891. VI. 371. 3) = різа.
Станиця, -ці, ж. = стайниця. Веде коня у станицю. Чуб. V. 42.
Чудачка, -ки, ж. Чудачка. Чудачка! як умерла, то й ногами не дриґає. Ном. № 8308.
Нас спонсорують: