Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

запишнитися
запишніти
запищати
запідпідьомкати
запізвати
запізнавати
запізнаватися
запізнитися
запікана
запікати
запікатися
запіклуватися
запіл
запілка
запілля
запілок
запільчина
запінити
запінитися
запіперечитися
запір
запірати
запіратися
запісоч
запісяти
запіти
запітнілий
запітніти
запічкуритися
запічний
запічок
запішва
запіячити
запко
заплав
заплава
заплавець
заплазувати
заплазуватися
заплакати
заплакатися
заплакнути
заплата
заплатити
заплатно
заплекатися
заплентати
заплентатися
заплескати
заплести
заплеухи
запливанець
запливати
заплигати
заплід
запліскувати
запліснявий
запліснявіти
заплітання
заплітати
заплітатися
заплітка
запліття
заплітувати
заплішечка
заплішити
заплішка
заплішування
заплішувати 1
заплішувати 2
заплоджувати
заплутати
заплутувати
заплутуватися
запльовувати
заплювиця
заплюскати
заплюснути
заплющити
заплющувати
заплющуватися
заплямити
заплямитися
заплямкати
запно
запнути
запобігати 2
заповзати
заповзати 2
заповзатися
заповідання
заповідати
заповідь
заповісти
заповіт
заповітрити
заповітритися
заповнити
заповняти
запоганити
запоганювати
заподіти
заподіяти
запозавчора
запозивати
запозиватися
запозичити
запоїни
запоїти
запола
заполіскувати
заполітити
заполовіти
заполонити
заполоскати
заполоти
заполоха
заполоч
заполочний
запомагання
Байстрючок, -чка, м. Ум. отъ байстрюк.
Бескет, -ту, м. = бескед. Довго крутилась, ходила по бескетах та по ярках. О. 1862. IV. 88.
Виникати 1, -каю, -єш, сов. в. виникнути, -ну, -неш, гл. 1) Возникать, возникнуть, появляться, появиться, выходить, выйти. Перед матінков Божов ружа проквітаєш, а з тої ружи пташок виникаєш. Гол. II. 7. 2) Слѣдовать, послѣдовать.
Дора́дець, -дця, м. Совѣтникъ.
Котма, -ми, ж. Котомка. Лохвиц. у.
Оскомитися, -млюся, -мишся, гл. Набивать себѣ оскомину.
Сервета, -ти, ж. Салфетка. Борз. у. Левиц. І. 394. Котл. Ен. IV. 45. Ум. серветка. Левиц. І. 1. 435.
Угноювати, -ноюю, -єш, сов. в. угноїти, -но́ю, -їш, гл. Унавоживать, унавозить.
Утратний, -а, -е. Убыточный. Шейк.
Чужовірство, -ва, с. Иновѣріе. Не вподобав демократ русин свого давнього панства — кого за чужоземний звичай, кого за чужовірство. Г. Барв. 426.
Нас спонсорують: