Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

запишнитися
запишніти
запищати
запідпідьомкати
запізвати
запізнавати
запізнаватися
запізнитися
запікана
запікати
запікатися
запіклуватися
запіл
запілка
запілля
запілок
запільчина
запінити
запінитися
запіперечитися
запір
запірати
запіратися
запісоч
запісяти
запіти
запітнілий
запітніти
запічкуритися
запічний
запічок
запішва
запіячити
запко
заплав
заплава
заплавець
заплазувати
заплазуватися
заплакати
заплакатися
заплакнути
заплата
заплатити
заплатно
заплекатися
заплентати
заплентатися
заплескати
заплести
заплеухи
запливанець
запливати
заплигати
заплід
запліскувати
запліснявий
запліснявіти
заплітання
заплітати
заплітатися
заплітка
запліття
заплітувати
заплішечка
заплішити
заплішка
заплішування
заплішувати 1
заплішувати 2
заплоджувати
заплутати
заплутувати
заплутуватися
запльовувати
заплювиця
заплюскати
заплюснути
заплющити
заплющувати
заплющуватися
заплямити
заплямитися
заплямкати
запно
запнути
запобігати 2
заповзати
заповзати 2
заповзатися
заповідання
заповідати
заповідь
заповісти
заповіт
заповітрити
заповітритися
заповнити
заповняти
запоганити
запоганювати
заподіти
заподіяти
запозавчора
запозивати
запозиватися
запозичити
запоїни
запоїти
запола
заполіскувати
заполітити
заполовіти
заполонити
заполоскати
заполоти
заполоха
заполоч
заполочний
запомагання
Ато́ II и ато́жнар. 1) Какъ же, разумѣется. Чи ходив ти в поле? — Ато! «Бачив ти його»? — Атож ні? 2) Отрицательно: какъ разъ! нѣтъ!
Варварки, -рок, ж. мн. Родъ уставок. Kolb. І. 49.
Гу́чно нар. Звонко, громко, шумно. Ком. Р. ІІ. 27. Говорить гучно. МВ. (О. 1862. ІІІ. 72). Разом усі гучно рушили. Г. Барв. 205.
Дотопля́тися, -ля́юся, -єшся, гл. = дотоплюватися.
Карук, -ка, м. и пр. Cм. карюк и пр.
Козиний, -а, -е. Козиный. Козиний кожух, а вербові дрова, то й смерть готова. Грин. І. 237.
Поприневолювати, -люю, -єш, гл. Принудить (многихъ). Хиба його дочки охотою заміж ішли? Поприневолював.
Пригорілий, -а, -е. Пригорѣлый. Вони пір'я пригоріле нюхали. Ном. № 13186.
Течій, -чія, м. Ручей. Течій весняний, дощовий, джереловий. Черк. у.
Тримати, -ма́ю, -єш, гл. 1) Держать, содержать. Тримала мене за руку. Стор. МПр. 37. Тримає коні, а волів не хоче. Камен. у. Дочку тримай в дому, ще й заплати кому, щоб узяв біду з дому. Ном. № 9313. Бог батько: як буде нас тримати, то буде й годувати. Ном. № 77. 2) — за що. Считать, почитать за что. Тримай, свято за свято. Ном.
Нас спонсорують: