Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

запишнитися
запишніти
запищати
запідпідьомкати
запізвати
запізнавати
запізнаватися
запізнитися
запікана
запікати
запікатися
запіклуватися
запіл
запілка
запілля
запілок
запільчина
запінити
запінитися
запіперечитися
запір
запірати
запіратися
запісоч
запісяти
запіти
запітнілий
запітніти
запічкуритися
запічний
запічок
запішва
запіячити
запко
заплав
заплава
заплавець
заплазувати
заплазуватися
заплакати
заплакатися
заплакнути
заплата
заплатити
заплатно
заплекатися
заплентати
заплентатися
заплескати
заплести
заплеухи
запливанець
запливати
заплигати
заплід
запліскувати
запліснявий
запліснявіти
заплітання
заплітати
заплітатися
заплітка
запліття
заплітувати
заплішечка
заплішити
заплішка
заплішування
заплішувати 1
заплішувати 2
заплоджувати
заплутати
заплутувати
заплутуватися
запльовувати
заплювиця
заплюскати
заплюснути
заплющити
заплющувати
заплющуватися
заплямити
заплямитися
заплямкати
запно
запнути
запобігати 2
заповзати
заповзати 2
заповзатися
заповідання
заповідати
заповідь
заповісти
заповіт
заповітрити
заповітритися
заповнити
заповняти
запоганити
запоганювати
заподіти
заподіяти
запозавчора
запозивати
запозиватися
запозичити
запоїни
запоїти
запола
заполіскувати
заполітити
заполовіти
заполонити
заполоскати
заполоти
заполоха
заполоч
заполочний
запомагання
Белебень, -беня, и -бня, м. 1) Возвышенное и открытое мѣсто. Употребляется чаще въ выраж.: на белебні — на юру. Хата стоїть на белебні. Тут Заверюха б'є, а наші чумаки стали валкою на белебні. Екат. Розумна голова: на белебні затишку хоче. Ком. Пр. № 409. 2) Глубокое мѣсто въ водѣ. Угор.
Дря́пання, -ня, с. Царапаніе.
Дя́чити, -чу, -чиш, гл. = дя́кувати. Не знав, чим дячить сироту. Мкр. Г. 22.
Знеохотити Cм. знеохочувати.
Зсиніти, -ні́ю, -єш, гл. Посинѣть.
Поскінний, -а, -е. = плоскінний.
Посокотитися, -чу́ся, -ти́шся, гл. Поберечься. Просить сват і сваха, і пан молодий, і пані молода їсти і пити... і так ся посокотити, аби голодному ся не лишити. Гол. IV. 342.
Рішити, -ся. Cм. рішати, -ся.
Світ, -ту, м. 1) Свѣтъ, разсвѣтъ. Коли ж так перед світом — аж Важко гарчить. Рудч. Ск. І. 151. Ой без милого соловейка і світ не світає. Мет. 5. Поки світ-сонця дівкою не буду. Мет. 259. світ-зоря. Разсвѣтъ. Ой уставай, мій миленький, вже на дворі світ-зоря. Чуб. V. 535. на світ займатися. Свѣтать. на світ благословлятися. Разсвѣтать. Ось нічка утекла, мов стало розсвітать, мов почало на світ благословляться. Греб. 386. 2) Свѣтъ, міръ, вселенная. Хто ж в світі знає, що Бог гадає. Ном. Ще я хочу на світі пожити. Мет. 95. Над нашого козаченька і в світі немає. Мет. 20. се не близький світ. Туда далеко. Не близький світ од Хоменкового хутора сюди теліпатися. Мир. ХРВ. 8. світ за очі, за очима. Куда глаза глядять. Пішов — змандрував, бідолаха, світ за очі, — тільки й бачили. Полт. у. Іду світ за очі. Рудч. Ск. II. 16. — зав'язати. Лишить свободы, стѣснить. світу запобігти. Получить помощь. Ном. № 4485. світом ся блукати. Бродить по міру. А не пущу тя більше світом ся блукати. Федьк. 1. 34. світ мені піднявся. Мнѣ стало веселѣе, отраднѣе. від світа дурень. Всесвѣтный дуракъ. піти у світи, — світами. Пойти бродить по свѣту. Ном. № 11042. Я йду в світи. Рудч. Ск. І. 9. Взяла його на плечі і понесла світами. Гн. II. 66. у світах. Не дома, въ мірѣ. Я ж би тую Україну кругом облітала, я ж би свого миленького в світах пізнавала. Чуб. V. 5. яким світом? Какимь образомъ? Мала-м трої дітей, всі трої сі потопили нараз. Ксьондз зачав тоди питати: яким світом, що, як? Гн. II. 127. Ум. світо́н, світочок, світонько. Ой уставай-же, мій миленький, — ой вже на дворі світок біленький. Чуб. V. 46. Пійду я по гірочці, гляну я по світочку. Чуб. V. 543. ні в світочку. Никогда. Щоб там посвариться з ким. як другі, то ні в світочку. МВ. І. 150. За дрібними слізоньками світонька не бачу. Мет. 65. Ой горенько мені на світоньку. Г. Арт. (О. 1861. III. 110).
Сполучати, -ча́ю, -єш, сов. в. сполучи́ти, -чу́, -чиш, гл. Соединять, соединить. Коммуна, сполучена таким задумом. К. КП. 9.
Нас спонсорують: