Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

запаленіти
запалення
запалий
запалистий
запалити
запалихвіст
запалка
запальний
запальоний
запальчастий
запальчасто
запальчовувати
запалювати
запалюватися
запаморочити
запаморочитися
запам'ятати
запам'ятування
запам'ятувати
запанібрата
запанібрататися
запанілий
запаніти
запанувати
запара
запарити
запарі
запарка
запарторити
запаршивіти
запарювати
запарюватися
запас
запасати
запасатися
запаска
запаскуджувати
запаскудніти
запасльонити
запасний
запасонька
запасти
запасти 2
запастися
запасчаний
запасчина
запах
запахнути
запахти
запахущий
запашіти
запашний
запашно
запащекувати
запевне
запевнити
запевняти
запекати
запеклий
запеклуватий
запекти
запекуватий
запереджуватися
заперезати
заперізувати
заперізуватися
заперти
заперцювати
заперчити
запетлювати
запетлюватися
запецькати
запечалити
запечалитися
запечалля
запечатати
запечатувати
запечений
запечи
запивайло
запивати
запикатися
запикнутися
запикуватися
запилити
запилитися
запильнувати
запилювати I
запилювати II
запина
запинало
запинання
запинати
запинатися
запиначка
запиндючитися
запинити
запинка
запиняти
запинятися
запирскати
запирськати
запирхатися
запис
записати
записка
запискотати
записочка
записувати
записуватися
запит
запитання
запитати
запити
запитувати
запитуватися
запитяний
запихати
запихатися
запишатися
Бербівка, -ки, ж. Родъ деревяннаго сосуда. Угор.
Воріх, -ха, м. = оріх. Желех.
Гу́лі IІ Употребляется какъ глаголъ: гулять. Не плач, дитинко, гулі підемо. Що на нашій та гулиці. все гулі та гулі. Грин. ІІІ. 72. Употребляется какъ существительное: гулянье, бездѣйствіе. Гулі не одного в лапті обули. Ном. № 12559.
Дрібноголо́вий, -а, -е. Пустоголовый, ограниченный. Дрібноголове панство кепкує з рідної мови. К.
За́йвий, -а, -е. Лишній. Левиц. Пов. 22. Давай вони зерном ділиться. От одно зерно та зайве було. Рудч. Ск. І. 141. За́йва мо́ва. Лишнія слова. О, я зайвої мови не люблю. Черк. у. За́йва годи́на. Свободное время. Як матиму зайву годину, — зайду.
Запрячи́, -ряжу́, -же́ш, гл. = запрягти. Желех.
Мо́вити, -влю, -виш, гл. Говорить. Мовивши слово, треба бути паном. Ном. № 10671. Казала б, та уста не мовлять. Г. Барв. 72. Раз то мовить по грецьки, удруге по турецьки. Лукаш. 43. Він дожидав, не мовлячи слова, духу не зводячи, блідий. МВ. ІІ. 190. З великого жалю, я слова не мовлю. Лукаш. 83.
Москальчу́к, -ка, м. 1) Ребенокъ-великоросъ. 2) Сынъ солдата.
Непотріб, -ба, м. 1) Все ненужное, негодное, плохое. 2) Негодникъ. Желех.
Царенко, -ка, м. Царевичъ. ЗОЮР. II. 49. Мнж. 25. Як його (царя) не було дома. — народились царенко і царівна. Рудч. Ск. І. 116.
Нас спонсорують: