Двули́чний, -а, -е. 1) Двуличный. Язик такий, як двуличная китайка. 2) Двуличный, лицемѣрный. Було говорю одно, а роблю друге. За се називали мене двуличним.
Звісти́ти Cм. звіщати.
Змовляти, -ля́ю, -єш, сов. в. змо́вити, -влю, -виш, гл.
1) Говорить, проговорить, промолвить. І риба річ премудру твою змовить. Змов мені одно словечко.
2) Сговаривать, сговорить. Мене змовили за багатого одинця. Як змовляють, то сто коней дають, а як змовлять, то чортма і одного. В суботоньку змовляли, в неділеньку звінчали.
3) Заговаривать, заговорить (о знахаряхъ). Баба пристріт змовляє.
Коминяр, -ра, м. = коминотрус.
Луді́ння, -ня, с. соб. Платье, одежда.
Матю́к, -ка, м. Брань въ мать. матюки гнути. Ругаться по матери.
Підігнати, -ся. Cм. підганяти, -ся.
Убічнистий, -а, -е. О горѣ: съ крутыми боками.
Чубчик, -ка, м. Ум. отъ чуб.
Шипош, -ша, м. Родъ музыкальнаго рога или трубы. Троє дударів з рогами-шипошами.