Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

завіскритися
завісок
завістити
завісь
завіт
завітальник
завітання
завітати
завітритися
завітування
завітувати
завіть
завіхолитися
завіхтирити
завічати
завічно
завішальник
завішати
завішувати
завішуватися
за-віщо?
завіякуватий
завіяти
завкривдно
завкридно
завладати
завладіти
завліканий
завляги
завмерти
завовтузитися
завод
заводити
заводитися
заводійка
заводня
заводський
заводця
заводь
завозити
завозити 2
завозитися
завозянин
завоїстий
завойовник
завойовничий
завойовувати
заволання
заволати
заволікання
заволікати
заволікатися
заволікування
заволічка
заволока
заволоком
заволокти
заволончати
заволоть
заволочити
заволочування
заволочувати
завонитися
завоняти
завора
заворити
заворіння
заворітниця
заворітній
заворіття
заворкотати
заворожити
заворот
заворотень
заворотич
завороть
заворсити
заворситися
заворуха
заворушити
заворушитися
заворчати
завощити
завоювання
завоювати
завперше
завсегда
завсігда
завсігди
завсіди
завсідний
завсюди
завтовш
завтовшки
завторувати
завтра
завузлити
завушниці
завчас
завчасний
завчасто
завчасу
завчати
завше
завшир
зав'язати
зав'язка
зав'язник
зав'язнути
зав'язок
зав'язочка
зав'язти
зав'язування
зав'язувати
зав'язуватися
зав'ялий
зав'ялити
зав'янути
зав'яти
зага
Виходитися 2, -диться, сов. в. вийтися, -деться, гл. безл. 1) Только несов. в. Выходить. А з дверей виходилось на один широкий ґанок. Федьк. 2) Выходить, выйти, случиться. Пішли, — аж не так вийшлося. О. 1862. VI. 59.
Ґо́хнути, -ну, -неш, гл. = Гавкнути. Звісно, краще, як собака є: ґохне, то почуєш ( Залюбовск.).
Завагітні́ти, -ні́ю, -єш, гл. Забеременѣть. От вона вже як завагітніла, що от-от родини будуть... Рудч. Ск. II. 90.
Завважи́ти, -жа́ю, -єш, сов. в. завва́жити, -жу, -жиш, гл. Замѣчать, замѣтить, подмѣчать, подмѣтить, усмотрѣть, соображать, сообразить. І пішов собі, наче він не завважив і не чув слова її благащого. МВ. ІІ. 117. Я вже завважив мирового, який він. Н. Вол. у. Їдь-но, а там далі завважимо, куди нам повертати. Н. Вол. у. Уже й сих слів Христових досить, щоб завважити, як противні слова п. Аскоченскаго науці християнській. Костом. (О. 1862. VI. 10). 2) Дѣлать, сдѣлать замѣчаніе кому.
Зано́гтиця, -ці, ж. Заусеница.
Запа́люватися, -лююся, -єшся, сов. в. запали́тися, -лю́ся, -лишся, гл. 1) Загораться, загорѣться, воспламеняться, воспламениться, зажигаться, зажечься. Губка запалилася і почала горіти. Ком. II. 88. 2) Разгорячаться, разгорячиться, вспылить. Я запалився та й ударив. Н. Вол. у. 3) Загорать, загорѣть. Уман. у. І од сонця не запалилася (Ганя). Левиц. І. 26. 4) Краснѣть, покраснѣть. Я ще й більш запалилася з сорому. Г. Барв. 381.
Колотити, -чу́, -тиш, гл. 1) Мутить. Два голуби воду пили, а два колотили. Мет. 2) Масло сбивать. 3) Ссориться. Як у клуні не молотить, то в хаті колотить. Ном. № 10131. 4) Помыкать; распоряжаться чѣмъ. Так колотить всіма, як вир водою. Ном. № 3429. Оце колотить, як чорт лозою. Ном. № 3422. Поснули й ви, що світом колотили. К. НС. 7.
Люба́сочка, -ки, ж. Ум. отъ люба́ска.
Пороз'язуватися, -зуємося, -єтеся, гл. = порозв'язуватися.
Пугарь, -ря, м. Стаканъ. Шух. І. 101. Ум. пугарчик.
Нас спонсорують: