Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

завіскритися
завісок
завістити
завісь
завіт
завітальник
завітання
завітати
завітритися
завітування
завітувати
завіть
завіхолитися
завіхтирити
завічати
завічно
завішальник
завішати
завішувати
завішуватися
за-віщо?
завіякуватий
завіяти
завкривдно
завкридно
завладати
завладіти
завліканий
завляги
завмерти
завовтузитися
завод
заводити
заводитися
заводійка
заводня
заводський
заводця
заводь
завозити
завозити 2
завозитися
завозянин
завоїстий
завойовник
завойовничий
завойовувати
заволання
заволати
заволікання
заволікати
заволікатися
заволікування
заволічка
заволока
заволоком
заволокти
заволончати
заволоть
заволочити
заволочування
заволочувати
завонитися
завоняти
завора
заворити
заворіння
заворітниця
заворітній
заворіття
заворкотати
заворожити
заворот
заворотень
заворотич
завороть
заворсити
заворситися
заворуха
заворушити
заворушитися
заворчати
завощити
завоювання
завоювати
завперше
завсегда
завсігда
завсігди
завсіди
завсідний
завсюди
завтовш
завтовшки
завторувати
завтра
завузлити
завушниці
завчас
завчасний
завчасто
завчасу
завчати
завше
завшир
зав'язати
зав'язка
зав'язник
зав'язнути
зав'язок
зав'язочка
зав'язти
зав'язування
зав'язувати
зав'язуватися
зав'ялий
зав'ялити
зав'янути
зав'яти
зага
Бровар, -ра, м. = броварь. Рудч. Чп. 245.
Дремлю́га, -ги, ж. Птица козодой, Carrimulgus europaeus. Черк. у.
Жри́ця, -ці, ж. Жрица. А жриця Киприди, оргії цариця, поникла. Шевч. 605.
Напартелити, -толю, -лиш, гл. Плохо сдѣлать, навахлять, напачкать.
Підштовхувати, -хую, -єш, сов. в. підштовхнути, -ну́, -не́ш, гл. Подталкивать, подтолкнуть.
Подавити, -влю, -виш, гл. Передавить. Я вмиг його одправлю к бісу і вас подавимо як мух. Котл. Ен.
Ступакувати, -ку́ю, -єш, гл. Итти шагомъ (о лошади). Вх. Зн. 67.  
Таран, -на, м. 1) Долоня на маслобойнѣ. Сумск. у. Шух. І. 163. Cм. олійниця. пішов тарани ганять. Началъ стучать. Ном. № 3141. 2) Пестъ въ сукновальнѣ. Мик. 481. 3) = тараня. 4) Оспина, слѣдъ оспы. Хоч тарани на виду, але маслак до ладу. Ном. № 7317. 5) Родъ дѣтской игры. КС. 1887. VI. 479. Ив. 66.
Тарахкало, -ла, с. Погремушка, родъ дѣтской игрушки. Шейк. Ум. тарахкалко, тарахкальце.
Шкопиртка, -ки, ж. Палка, которою шкопиртають. Cм. шкопиртати. КС. 1887. VI. 476.
Нас спонсорують: