Ворогувати, -гую, -єш, гл. Враждовать. Баба, що ворогує на ню. Вони на тебе ворогують, я буду ворог їм заклятий.
Ирод и ирід, -да, м. 1) Иродъ. Ирод-царь за Христом ганявся. Колядка. 2) Злодѣй. А він мене і побачив, ирод. 3) Чортъ. А ирід його відає. З шуму став ирод-чорт. У Шевченка повидимому въ значеніи: чортъ-змѣй. Знову люта гадина впилася в саме серце: кругом його тричі обвилася, як той ирод.
Кружалко, -ка, с.
1) Ум. отъ кружало.
2) Часть гончарнаго круга. Cм. круг.
Павичка, -ки, ж. Самка павлина. Cм. пава. Впрягла в ґринджолята павичку.
Перемет, -ту, м.
1) Снѣжный сугробъ поперегъ дороги. По дорогах перемети великі, то з сіном і їхати не можно: то вгору, то вниз сани стають.
2) Рыболовный снарядъ: бичевка поперегъ рѣки, по которой прикрѣпленъ рядъ удочекъ.
3) стати на переметі. Повредить, воспрепятствовать. (Він) міг стати йому на переметі, шкодити. Cм. переміт.
Плетіння, -ня, с.
1) Плетеніе.
2) Вязаніе.
Повиволікати, -каю, -єш, гл. Выволочь, вытаскать (многихъ). Вони як поснуть, то хоч за ноги їх повиволікай.
Повикочувати, -чую, -єш, гл. Выкатить (во множ.). Бочки меду та горілки повикочувані. Бочками повикочували венгерське вино.
Подуріти, -рі́ємо, -єте, гл. Сойти съ ума (о многихъ). Бодай тії подуріли, що нас розлучили.
Посовітуватися, -туюся, -єшся, гл. = порадитися.