Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

зводити

Зво́дити, -джу, -диш, сов. в. зве́сти́, -веду́, -де́ш, гл. 1) Сводить, свести. Зводь помалу дитину з рундука. З поклоном низесеньким панну з коня зводить. К. Досв. 129. Катерина з болящої і очей не зводить. Шевч. 120.з ро́зуму, з ума́. Сводить съ ума. Чоловік не дасться, — лише раз з розуму звести. Ном. № 3076. Дайся мені, дівча, на підмову, — виведу тя з гаю на дорогу. — Жебим мала день і ніч блудити, то ся не дам з розуму зводити. Гол. І. 107. Нема впину вдовиному сину, що звів з ума дівку сиротину. Мет. 14. Аж він мене молодую із умочка зводить. Лавр. 14.з сві́ту. Погубить. Поки будуть у його оці хорти, поти Івана ми не зведемо з світу. Рудч. Ск. І. 136.з хазя́йства. Сдѣлать бѣднымъ, разстроить чье-либо хозяйство. Дивиться баба збоку, як дідові щастить, та аж розривається з досади. Стала думати, як би звести його з хазяйства. «Видушу йому курей!» Г. Барв. 195. 2) Взводить, взвести. Звів його на високу гору. 3) Поднимать, поднять. До вас не встане, голови не зведе. АД. І. 217. Не посмів і очей звести на Зіньку. Стор. МПр. 55. Без трепету зведеш на його очі. К. Іов. 50. Як шабелькою звів, — Львів ся поклонив. АД. І. 15. Звів корогву. АД. І. 17. Лисий віл усіх людей звів. Ном. стр. 291, № 43. 4) Сводить, свести вмѣстѣ, соединить. Дякую тобі, що звів мене з Марком. Стор. МПр. 56. А зведи їх очі на очі. Слава ж тобі Шафарику во віки і віки, що звів єси в одно море слав'янськіг ріки. Шевч. 238. зве́сти бро́ви. Нахмуриться. Сим. 99. 5) Обманывать, обмануть, обольщать, обольстить, искушать, искусить. Та вже третій вечір, як дівчина зводить, казала: вийду, а тепер не виходить. Мет. 54. Чорт не спить, але людей зводить. Ном. № 194. Так ви мене звели в моїй надії. К. Іов. 14. звести дівку. Обольстить и бросить дѣвушку. 6) Портить, испортить. Бо треба дать у полі раду, щоб діла не звести. Гліб. 8. звести ві нащо. Погубить. Чи се і ти пустивсь в ледащо, що хочеш нас звести ні на що? Котл. Ен. II. 6. зво́дити пі́сню. Сбиваться въ мелодіи. Уманск. у. 7) Истреблять, истребить. Не можна сарани зводить... гріх за се. О. 1862. II. 54. Тільки готове зводить. Г. Барв. 322. 8)дух. Переводить, перевести духъ, дышать. Припадає к сирій землі, теплий зводе дух. Макс. 175. А ви дайте мені дух звести. МВ. І. 87. 9)очи́ма. а) Взглядывать, взглянуть, бросить взглядъ, посмотрѣть. Ой не видно того села, тілько видно хрести, туди мені любо-мило оченьками звести. Чуб. V. 200. б) Смыкать, сомкнуть глаза. Як зведу очима, а воно як шпигне, то аж крикну. Камен. у. 10)на о́чі. Обращать, обратить чье вниманіе на что. Звожу на очі їй чимало таких, що любили та й покинули. МВ. ІІ. 130.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 134.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОДИТИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОДИТИ"
Бурлачина, -ни, м. = бурлак. Ой да прийшли бідну бурлачину у некрути брати. Чуб. V. 1026.
Вибачний, -а, -е. Извиняющій, прощающій. будьте вибачні. Извините, простите. Вх. Лем. 397.
Витріщати, -щаю, -єш, сов. в. витріщити, -щу, -щиш, гл. 1) Вытаращивать, вытаращить. Ходив Хома ходив, витріщав баньки, витріщав — ніяк не побачить шкапи. Рудч. Ск. II. 175. Очі витріщив, як жировий туз. Ном. № 6596. 2) Выставлять, выставить обнаженную часть тѣла.
Джо́нва, -ви, ж. Дятелъ. Вх, Зн. 14. Cм. Жонва, I. Жовна.
Ді́верь, -ря, м. Деверь, мужнинъ братъ. Живе баба за дівером, лиха прикупивши. Ном. № 7507. Ум. Ді́верко. Ой як мені діверка братіком назвать. Мет. 159.
Зрожатися, -жаюся, -єшся, сов. в. зроди́тися, -джу́ся, -дишся, гл. 1) Рожаться, родиться. 2) Родиться, уродиться. Посіяла, мамко, жито, — зродився барвінок. Гол. III. 403.
Очиншуватися, -шуюся, -єшся, гл. Поселиться на чьей либо землѣ на чиншевомъ правѣ. Очиншувались — тепер день і ніч кленуть свій дурний розум. О. 1862. IV. 105.
Прикусити Cм. прикушувати.
Прохолоджати, -джаю, -єш и прохолоджувати, -джую, -єш, сов. в. прохолоди́ти, -джу́, -ди́ш, гл. Охлаждать, охладить, прохлаждать, прохладить. Куди віє, туди й провіває, козака молодого прохоложає. АД. І. 169. Я тебе прохоложу трохи. Рудч. Ск. II. 166. Нехай Лазарь прохолодить язик мій. Єв. Л. XVI. 24.
Шляхтонька, -ки, ж. Ум. отъ шляхта.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВОДИТИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.