Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

запомагати
запомагач
запомийнити
запомин
запоминати
запомога
запомогти
запомогтися
запона
запопадати 2
запопадливий
запопадний
запопасти
запора
запорати
запоратися
запорвати
запорожець
запорожецький
запорожжя
запорожнити
запорожнювати
запорожський
запорожчик
запоросіти
запороти
запороток
запороха
запорошити
запорошувати
запорошуватися
запорощати
запорток
запоручити
запоряд
запорядити
запорядкувати
запосідати
запосудити
запосягати
запотилишник
запохмурений
започати
започинати
започити
запошивати
запоясник
заправа
заправди
заправжній
заправити
заправки
заправлювати
заправляти
заправлятися
запрагатися
запранцюватіти
запрацьовувати
запрелютий
запрет
запретити
запрещати
запрещатися
запридух
запридуха
запримітити
заприндитися
заприскати
заприсягати
заприсягатися
запричастити
запричащати
запричащатися
заприщити
заприщитися
заприятелювати
запровадження
запроводжати
запровторити
запроданець
запроданка
запродати
запродувати
запродуватися
запропадати
запропадатися
запропаде
запропалий
запропасти
запропастити
запропащати
запросини
запросити
запротестувати
запротивити
запрохання
запрохати
запрохувати
запрошувати
запрута
запрутити
запручатися
запручувати
запряганий
запрягати
запрягатися
запрядати
запрядач
запрядувати
запряжка I
запряжка II
запрясти
запрятка
запрячи
запсувати
запузатіти
запукати
запукуватися
запусканка
запускати
Кривдиця, -ці, ж. = кривда. Желех.
Нали́шній, -я, -є. Лишній. Як єсть у тебе налишня курка, то даси попові. Полт. г. Слов. Д. Эварн.
Опонець, -нця, м. Раст. вьюнокъ, convolvulus. Вх. Уг. 256.
Понімечитися, -чуся, -чишся, гл. Онѣмечиться.  
Поправуватися, -вуюся, -єшся, гл. Исправляться. Попрямуйтеся ви, вільні доріженьки, поправуйтеся ви, лихі воріженьки. Н. п. (Балт. у.)
Порозвалюватися, -люємося, -єтеся, гл. Развалиться (во множествѣ). Сказано без хазяїна: усе в дворі порозвалювалося. Харьк. у.
Пригижкуватий, -а, -е. .? пригижкуватий вовк. ЗОЮР.ІІ.36
Ретор, -ра, м. Ученикъ класса реторики. Cм. реторика 3. Сим. 175.
Узір, узору, м. Видь, внѣшній видь. Як узір хороший у сіна, зелене, то й сіно в ціні. Волч. у. На взір. Съ виду, по внѣшнему виду, но наружности. Пшениця гарна на взір. Рк. Левиц. На взір — чоловік середніх літ. Мпр. ХРВ. 11. На взір вони (будинки) цілі і кріпкі. О. 1861. VI. 169. У лісі і на взір немає груш. Волч. у. 2) Образецъ. Хата, X. Нехай ся мова іде по добрих людях на взір, як треба велике діло рідної освіти роспочинати. К. (О. 1862. III. 30). Христос дав нам взір собою. Св. Л. 315. взо́ром. По образцу. Писав сей хуторний проява українські пісні взором звичайних жіночих та козачих. К. ХП. 19. 3) Узоръ. Шух. І. 259. Ум. узо́рець. Був сей погонець взорцем дикої краси. Г. Барв. 18.
Шалахва, -ви, ж. Родъ дѣтской игры. КС. 1887. VI. 476.
Нас спонсорують: