Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звонки

Звонки́, -ків, м. мн. Бубны, бубновая масть.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 135.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОНКИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОНКИ"
Блекитець, -тця, м. Раст. Euphorbia esula. Лв. 98.
Гуме́нія, -нії, ж. Игуменья. Зміев. у.
Джига́ло, -ла, с. = Джоґа́н. Черк. у.
Зага́льний, -а, -е. 1) Общій, всеобщій. Загальна розмова. Левиц. Пов. 254. Загальний рахунок. 2)ти́ждень. Всеѣдная недѣля (3-я передъ великимъ постомъ). Камен. у.
Закипі́лий, -а, -е. 1) Закипѣвшій. 2)кро́в'ю. Покрытый запекшейся кровью. Кров'ю закипілий. Хата. XXI.
Перегусти, -ду́, -де́ш, гл. Перестать гудѣть.
Порожнем нар. Порожнемъ. Порожнем їхати. Зміев. у.
Розжалити, -ся. Cм. розжаляти, -ся.
Стародубка, -ки, ж. Раст. Helleborus niger L. ЗЮЗО. I. 124.
Шкитавий, -а, -е. Бродячій, не имѣющій опредѣленнаго мѣста жительства. Вх. Зн. 82.
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВОНКИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.