Словарь украинского языка / Словник української мови
Упорядкував Борис ГРІНЧЕНКО

звонки

Звонки́, -ків, м. мн. Бубны, бубновая масть.
Джерело:
Словарь української мови / Упор. з дод. влас. матеріалу Б. Грінченко : в 4-х т. — К. : Вид-во Академії наук Української РСР, 1958.
Том 2, ст. 135.
Переглянути оригінал сторінки
Показати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОНКИ"
Сховати оригінал сторінки
Сховати оригінал сторінки Словника української мови Грінченка зі словом "ЗВОНКИ"
Вабець, -бця, м. Приманщикъ. Голуб вабець усіх чужих голубів переманює.
Джере́льце, -ця, с. Ум. отъ джерело.
Заткну́ти Cм. затикати.
Зроняти, -ня́ю, -єш, сов. в. зронити, -ню́, -ниш, гл. Давать, дать упасть; терять, потерять, утратить. Желех. Ой лісе, лісоньку, зронив єс красоньку. Вх. Лем. 421.
Ігронько, -ка, м. Музыкантъ. Приїхали подоляне з подолу, ой привезли свої ігроньки з собою; ой загадали хорошенько іграти. Мет. 161.
Корчування, -ня, с. Корчеваніе.
Лі́гвище, -ща, с. = лігвиско. Желех.
Роїти, рою, -їш, гл. Выпускать рой. Ой де ж ми будем присаду мати, рої роїти і меди носити. Чуб. III. 392.
Урити, -ся. Cм. уривати, -ся.
Шибак, -ка, м. = шуліка. Вх. Пч. II. 8.  
Словник української мови Грінченка / Словарь украинского языка Гринченко. Тлумачення слова / Значение слова ЗВОНКИ.
Залишати коментарі можуть лише зареєстровані користувачі словника. Зареєструватися або Увійти.